
Останнім часом у Росії набула величезної популярності концепція русского міра, хоча мало хто з адептів цієї концепції здатен чітко й вичерпно пояснити, що ж собою являє цей русскій мір, де він починається і де закінчується, чим він кращий од інших світів, і який сенс до нього долучатися. А от німці, навчені гірким досвідом Другої Світової, не дуже люблять розводитися про якийсь там свій особливий «Вельт», хоча германський світ є куди більш реальним, ніж химерний русскій, бо, якщо розібратися, майже всі держави Західної Європи, котрі сягають своїм корінням у раннє середньовіччя, були засновані германськими народами: франками, англо-саксами, готами, лангобардами, норманами … Neue Ordnung на уламках римського і кельтського світів творили германці. Саме завдяки цій обставині Західна Європа, незважаючи на перманентні міжусобиці, завжди сприймалася як єдиний політичний та культурний організм.
Германці навіть долучилися до створення слов’янської держави Русь, хоча їхній внесок у політичну ґенезу східних слов’ян є предметом запеклих дискусій між норманістами та антинорманістами. Норманісти зазвичай переоцінюють роль варягів у формування державних інституцій Русі, тоді як антинорманісти намагаються цю роль усіляко нівелювати і навіть доходять до того, що приписують династії Рюриковичів слов’янське походження.
Істина, як водиться, знаходиться десь посередині. Було б несправедливо заперечувати, що варяги завдяки своїй мобільності та чужорідності (яка дозволяла відігравати їм роль медіаторів по відношенню до різних груп слов’ян) суттєво прискорили об’єднання східнослов’янських протодержав, що утворилися у Приільмен’ї та середньому Подніпров’ї, – двох ключових ланок на шляху з варяг у греки – і, таким чином, сконцентрували ресурси, необхідні для економічного розвитку та подальшої територіальної експансії. Але трактувати виникнення держави у східних слов’ян як дар германців було б абсолютно некоректно.
Для існування життєздатної держави потрібна економіка, яка систематично виробляє додану вартість у кількості, достатній для утримання апарату управління. Прибуття на береги Ладоги/Дніпра не вельми чисельних ватаг здирників та шукачів пригод не могло автоматично призвести до різкого стрибка продуктивності праці у східних слов’ян, оскільки зайди з Балтики за своїм економічним та культурним рівнем розвитку мало відрізнялися від аборигенів, доказом чого є мізерний вплив культури прибульців на мову та культуру Русі. Навпаки, оселившись серед слов’ян, вони дуже швидко асимілювалися, дали своїм нащадкам слов’янські імена та проміняли Одіна з Тором на Перуна з Волосом. Тому можна з упевненістю стверджувати, що на момент прибуття Олега до Києва, об’єктивні передумови для створення держави у східних слов’ян вже були в наявності, а бундючні та метикуваті варяги просто зняли вершки. І цей слов’яно-германський альянс, де, безумовно, домінував слов’янський елемент, породив могутнє й самобутнє етнополітичне утворення, яке мало величезний потенціал, але так і не реалізувало його повною мірою.
( Read more... )