dniprovska

Таки да, інформація про кримські російські паспорти з магаданською пропискою - не фейк. Телефонувала з Криму знайома моєї невістки. Вона поміняла український паспорт на російський. І там прописка у Магадані. Вона в шоці.

(Зате Правий Сектор у Крим не прийде. І російське телебачення можна дивитися, поки не повилазить. Там і про Магадан показують :)

Волонтер Дмитрий Ткаченко, занимавшийся сбором помощи для дислоцированных в Донецкой области пограничников и военных, рассказал удивительную историю. К нему и его товарищам внезапно заявилась состоятельная дама на "Лексусе" и оплатила закупку продуктов, медикаментов и бытовых мелочей для защитников Родины на 20 тыс. грн.

Только благодаря помощи людей мы и выживаем. Местное население на наши потребности реагирует куда быстрее, чем командование", — честно признают спешно переброшенные в донецкие степи днепропетровские десантники.

Дончане, которых многие привычно ругали за аполитичность, излишний прагматизм, скаредность и отсутствие патриотизма, неожиданно проголосовали за Украину своим кошельком. Группы жителей находят друг друга в социальных сетях и совместно заказывают наружную рекламу с текстами вроде "Россия, давай, до свидания" или "Спасибо, мы сами".

Наконец, при определении политических и патриотических симпатий четко обозначился социальный вектор деления. Большинство сторонников пророссийских идей — пенсионеры, безработные и люмпен-пролетариат из депрессивных районов Донбасса.


звідси: http://gazeta.zn.ua/internal/donbass-ukrainskaya-vesna-_.html

-----------------------------------------------------------------------------------------------------

[Абсолютно вірні спостереження. Цілком збігаються з моїми. Зараз перебуваю на Донбасі, спілкуюся з "мєстнимі житєлямі". Більше всіх за Росію деруть горлянку пенсіонери, особи без визначеного роду занять з освітою "трі класса і два калідора" і ПТУшна молодь).]


Економічною базою національно-визвольних змагань і суверенної держави є національна буржуазія. Там, де національна буржуазія слабка, або відсутня - суверенної держави не вийде. Тільки прохання не плутати поняття "капіталіст" і "власник".


Однією з головних причин беззахисності України перед зовнішніми загрозами є та обставина, що її політичну структуру формує альянс крупних власників-монополістів (олігархів), орієнтованих на зовнішні ринки, та споживацьки налаштованих прошарків, відчужених від засобів виробництва (бюджетників, пенсіонерів, робітників великих промислових підприємств, люмпенів, тощо).

Тому політика держави позбавлена довгострокової стратегії, а у стосунках із зовнішнім світом еліта керується принципами не СУВЕРЕНІТЕТУ, а ВАСАЛІТЕТУ. Як наслідок - повністю зруйнована система національної безпеки та гуманітарні засади державності.

До тих пір, поки основні засоби виробництва будуть сконцентровані в руках олігархів, поки основна маса населення буде відчужена від власності та засобів виробництва - соборної і суверенної України не буде.

Тому революція за жодних умов не завершена. Як і національно-визвольна боротьба.

Тут мої френди дорікають мені, що я надто суворо ставлюся до наших військових у Криму. Що вони - герої, вони стояли, вони відбивалися, що їх зрадило вище керівництво, а я їх поливаю лайном.

Давайте розставимо крапки над ї.

Я за жодних умов не знімаю відповідальності з нашого політичного керівництва за бездарні дії під час інтервенції. Я не вважаю ВСІХ військових, що перебували у Криму, зрадниками. Але. Давайте не будемо девальвувати поняття "героїзм". Якби не було Майдану, то я, може, і вважала б деяких кримських вояків героями.

Вірність присязі - це ще не героїзм. Це так і повинно бути.

Героїзм - це жертовність, це - торжество волі і духу над силами зла. Героїчний вчинок - це вчинок, з якого можна брати приклад.

От на Майдані були герої, які йшли проти вишколених і озброєних до зубів силовиків з дубцями і дерев'ними щитами. І перемагали.

Нажаль, у Криму героїчних вчинків було небагато. Збіг обставин не дозволив нашим воякам проявити героїзм.

Тому військові Криму діляться на зрадників і молодців.

Молодці ті, хто не зрадив присязі. Молодці, хто на свій страх і ризик встиг вивести техніку з Криму, щоб вона не потрапила до рук ворога. Молодці десантники, які дали зрозуміти окупантам, що не здадуться - і вийшли на Материк зі зброєю...

Ну а іудам - мотузка та гілляка. У якості гарантій.

Слава нації - смерть ворогам!

Зараз усі носяться з полковником Мамчуром, як дурень з писаною торбою. Герой! Не зрадив присязі! А тут іще й у полон потрапив (О! який жах!). І що ж з ним робили у полоні? А от що:

Полковник сказав: "3,5 дні мене тримали в одиночній камері. Перший день зі мною постійно розмовляли невідомі російські військові - намагалися переконати зрадити військовій присязі народу України, перейти на службу в російську армію", - процитував полковника Бутусов.

"Потім був просто психологічний тиск - не давали спати, стукали прикладами по дверях. Самопочуття хороше, настрій бойовий. Що буду робити далі? Спочатку прийму душ, потім буду приймати рішення. Слава Україні!", - передав слова Мамчура журналіст.


-------------------------------------------------------------------------------------

Я згадую, що витворяла беркутня з майданівцями і як знущалися окупанти над цивільними активістами в Криму. І якщо з полковником пооговорили незнайомі росіяни на такому рідному йому язиці (я так розумію військові в Криму державною мовою не володіють) і постукали прикладами у двері, то це не привід списувати йому просрані літаки.

Отаке каже офіцер з частини, що здалася без бою:

"Захоплення було ще до вихідних. Тому що в нас дозволу на застосування зброї не було, у нас його ніхто не застосовував і застосовувати не збирався, хоч міністр оборони кричить, що він дав наказ. Який наказ? По людях стріляти, які без зброї?" - додав він.

За його словами, під час "штурму" зібрався натовп.

"Щоб не було потерпілих, ми після проведення переговорів виконали ті умови, які були висунуті. Умови – здати зброю й дати можливість людям визначитися, хто хоче виїхати служити на територію України, а хто прагне залишитися. Треба документально оформити, щоб вони могли оформити службу", - пояснив він.

"Ми стояли-стояли, і все виявилося даремно. Уся ваша допомога, яку ви надавали, яку надавали українці нам, усе виявилося даремно через нездатність нашого керівництва прийняти адекватні рішення", - сказав Докучаєв.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------

Я людина не військова, але мені здається, що коли у військову частину/на корабель хтось лізе - хоч зі зброєю, хоч без зброї, військовики, що там знаходяться, ПОВИННІ відбивати напад.

Якщо я не права, поправте мене, хто шарить у цих справах.

Одним словом, хай ці пацифісти валять у Федерашку. Таких "захисників Вітчизни" нам не потрібно.

Мы когда определялись, кого поддерживать на президентских выборах, отправляли кандидатам свои письма с вопросами, там было порядка десяти вопросов на разные темы. В том числе и по решению проблем крымских татар. Нас интересовало отношение кандидатов в президенты к перспективам евроатлантической интеграции, наличию иностранной военной базы на нашей территории.

Янукович вообще нам не ответил, а в кулуарах люди из его окружения мне объяснили: «Если мы ответим так, как вам хочется, мы приобретем ваши голоса, но потеряем голоса русских. Поэтому и не отвечаем».

Юлия Тимошенко ответила нам. Правда, в несколько странной форме. Она сказала, что, например, вопрос об иностранной военной базе будет решаться в духе братских отношений с Россией и в соответствии с Конституцией Украины. Но это две взаимоисключающие вещи. Поскольку, если исходить из Конституции, то иностранных военных баз на нашей территории не должно быть. А, если исходить из соображений братских отношений с Россией и ее стратегических интересов, то Крым ей надо было бы отдать...
http://www.unian.net/politics/655948-mustafa-djemilev-na-raskol-kryimskih-tatar-rabotayut-i-spetsslujbyi-rf-i-ukrainskaya-vlast.html

----------------------------------------------------------------------------------

Це багато що пояснює у діях правлячої партії "Батьківщина". Пані Тєлєгіній Крим потрібен, як п'яте колесо до воза, на якому Вана збирається в'їхати у владу.

Багіня йде давно протореною доріжкою: зливає Путіну стратегічні національні інтереси, щоб отримати сприяння під час президентської кампанії. Так Вана робила у 2009-му, коли підписувала кабальні газові контракти, так Вана робить і зараз.

Ця доріжка вже довела її до лави підсудних. Але ходити по граблях ніхто нікому заборонити не може...

Зараз всі, кому не лінь, порівнюють Путіна з Гітлером, а його Федерашку з ІІІ Рейхом. І я цим грішу, каюсь. Є там одна велика спільна риса - реваншизм.

Але на цьому подібність закінчується. І починаються відмінності, які чітко свідчать, що ми маємо справу з ворогом, набагато огиднішим, ніж нацизм німецького розливу.

1. Німеччина у І Світовій Війні чесно воювала на 2 фронти, була знекровлена і розірвана на шматки противниками. Тому їхнє прагнення реваншу не таке підле, як реваншизм совків, чия Совдепія просто згнила. А керівник РРФСР Єльцин був головним могильником Радянського Союзу. Після підписання Біловізької Угоди росіяни переважною більшістю голосів обрали його президентом, легітимізувавши таким чином розпад. Тепер вони почали згадувати про "Хрущьовскіє подаркі".

2. Гітлер був особою істеричною, але колоритною. Умів пристойно малювати і писати книжки, добре знався на музичному та образотворчому мистецтві. Путін - звичайна безталанна сірятина, яка літає акі стєрх і махає ногами у стилі дзю-до.

3. Гітлер був хоробрим воякою. Незважаючи на слабке здоров'я воював за свій улюблений Дойчлянд, ризикуючи життям. Путін служив нишпоркою, тягав чемодани за Собчаком і вів баталії хіба що у кабінетах.

4. Німеччина була хоч і тоталітарною, але все ж таки європейською державою. Виробляла якісну продукцію і потребувала природніх ресурсів. Росія просякнута духом лінивої євразійщини, вічний сировинний придаток, який усім нав'язує свою гнилу, тупикову модель суспільно-політитичного устрою. Ресурсів у них до фіга, а от кеби розпорядитися ними - малувато.

5. Німці чесно вважали себе обраною нацією, а інших - унтерменшенами. І не лізли ні до кого зі своїм лицемірним братством. Православні чекісти, об'ївшись щей і бєлєни, душать сусідів у братерських обіймах.


Тому Путлєру навіть капута не буде - буде повний кірдик.

НАШУ ДЕРЖАВУ ЗАРАЗ ІЗЗОВНІ Й ЗСЕРЕДИНИ ПІДРИВАЮТЬ ВОРОЖІ ЕЛЕМЕНТИ. ХТО ВОНИ?


1. Москалі з кацапами, заражені імперською чумкою. (Не плутати з росіянами - адекватними представниками етносу, що сформувався на території Залісся)

2. Агенти гебні по всьому світу

3. Місцеві корисні ідіоти, які:

а) продовжують жувати соплі про "браццкій русскій народ", одурманєний офіциальной пропагандой і слати звернення, які заражені імперською чумкою громадяни РФ не чують і не бачать, а адекватні росіяни і так все розуміють;

б) намагаються звузити сферу використання української мови і зі штанів вистрибують, щоб показати, як вони поважають російську, щоб заспокоїти "русскоязичних" мешканців Півдня та Сходу. Як колишня "житєльніца Донбасса" смію запевнити "гаспод малороссов", що зараз водорозділ проходить не між російськомовними й україномовними а поміж громадянами, які приймають ідею української державності та європейського вибору і "насєлєнієм", яке ставиться вороже, або байдуже до української держави і бажає повернутися в СРСР/Росію. Російськомовні українці, які цінують українську державність, не мають ніяких проблем з розумінням української мови. Тих же мешканців України, для яких наша державність не є цінністю, НІЯКОЮ мовою переконати неможливо. Вони вимагають другої державної, федералізму, тощо, щоб не вчити, не знати і не чути української. Це їхня принципова позиція і не варто перед ними принижуватися - вони нас через це ще більше знаважатимуть;

в) патякають про федералізацію і розширення повноважень регіонів, щоб знову ж таки заспокоїти совків та україножерів. В умовах, коли основні засоби виробництва знаходяться в руках олігархічного класу, федералізація трансформується у ФЕОДАЛІЗАЦІЮ, бо реальна влада в регіонах до рук населення не потрапить. На Сході та Півдні рулитиме місцевий напівкримінальний бомонд, що перетворить суб'єкти федерації на бандитські клоаки.

Ті, хто намагається апелювати до досвіду таких країн, як ФРН, США, Швейцарія.., або погано розуміються на історії, або лукавлять. У вищеназваних країнах, особливості регіонів обумовлені спонтанним історичним розвитком. В Україні відмінності між Центром, Заходом та Південним Сходом - це наслідок вікового поневолення, коли цілі регіони планомірно зросійщувалися, коли українські (руські) землі віками були роз'єднані і перебували у складі різних держав. Тому консервація відмінностей через федералізацію - це консервація колоніальної спадщини. Медведчукісти це розуміють - благодушні ліберали й толерасти - ні;

г) скиглять: "Крим - прощай", або "п...дуйте в свою Рашку!".

Крим - територія України. Все. Крапка!

БОРІМОСЯ - ПОБОРЕМО!

Ви знаєте, що зараз найстрашніше в московсько-українській війні?

Те, що ворог має більшу армію? Ні!

Те, що армія противника краще озброєна? Ні!

Те, що над нами занесена газова дубинка? Ні!

Те, що Путін лякає світ ядерною зброєю? Ні!

Найстрашніше те, що ми воюємо з противником, котрий не має ані краплі честі й совісті.

З противником, який обіцяє стояти за спинами жінок і дітей. З противником, який напав на нас, як підлий шакал, скориставшись нашою слабкістю. З мерзотником, який приписує нам свої власні гріхи і оббріхує нас так, як ще ніхто ніколи не оббріхував.

Перемогти такого супостата, і зберегти при цьому ВЛАСНУ честь - гранично складне завдання.

Але ми переможемо, не зронивши нашої людської і національної гідності.

Слава Україні!