FOR ALL WE HAVE AND ARE
Mar. 16th, 2014 07:19 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dniprovskaНа тему подій в Україні кінця 2013-початку 2014 р.р. написані вже гігабайти аналітики. Як тільки не називають ці події: і «Революція гідності», і «Єврореволюція», і «атикримінальне повстання», і «національно-визвольне змагання»… Більшість визначень є цілком вірними й несуперечливими і можуть розглядатися як компліментарні характеристики. Тож вставлю і я свої 5 копійок. Спробую поглянути на те, що нині відбувається, в іншому ракурсі.
НМД Україна зараз – це один великий Майдан, на якому розгортається битва двох непримиримих начал: Духу Прогресу і смердючого Духу Застою.
Власне, з чого все почалося? Колишній президент України, В. Янукович, вирішив правити довічно, тому зірвав підписання вигідної для Держави, але ризикованої з т.з. передвиборчої кампанії угоди з ЄС і розвернувся в бік РФ, клюнувши на кредитну приманку. Мешканці Києва, Львова та інших міст Центральної й Західної України вийшли на майдани з протестами, головною рушійною силою яких була жага змін та втомленість від гнилої, цвинтарної стабільності, встановленої кримінальним режимом, яка душила свободу й людську гідність переважної більшості українців. Мешканці ж південного сходу країни, т.з. «русскоязичноє насєлєніє юговостока», відповіло анти-майданом, категорично (у своїй масі) не сприйнявши поривання співгромадян до свободи, демократії та європейського вибору.
Зараз багато хто звинувачує «три-гетьманат» в тому, що він упустив Схід. Що не було належної інформаційної кампанії, роботи з населенням, тощо. Усе це по суті вірно. Але провальна інформаційна політика тодішньої опозиції – не єдина і навіть не головна причина відторгнення Сходом Майдану. Громадян України з т.з. південно-східною ідентичністю ні фактами, ні логікою переконати було неможливо, бо вони НЕ ХОЧУТЬ відкривати свою свідомість мессиджам, що суперечать усталеним ідейним стереотипам. Динамічний стереотип ВНД мешканців Сходу і Півдня налаштований на консерватизм.
Ментальні особливості жителів східних та південних областей обумовлені низкою чинників. Але головним НМД є потужний внесок російської нації в етногенез південного сходу. Якщо вірити перепису 1989р., то напередодні розпаду СРСР і утворення на його теренах незалежних держав у багатьох обласних містах Сходу і Півдня (себто в адміністративних, економічних та культурних центрах, які задавали ідейну «погоду» в регіонах) етнічні українці становили меншість. При тому, що значна частина їх уже була повністю, або частково зросійщена. Південний схід України – це зросійщені українці, досить солідний відсоток етнічних росіян, продукти змішаних шлюбів, які успадкували російську ідентичність та зденаціоналізовані суб’єкти, які самі толком не знають, хто вони такі. Колись вони називалися «совєтскімі людьми», а після розпаду СРСР ідентифікувати їм стало себе вкрай важко.
Південний схід – це не Росія, але індивіди з т.з. південно-східною ідентичністю ментально ближчі до Росії, ніж до Європи. Як і росіянам їм притаманна соціальна та економічна пасивність, прихильність до «сильної руки», готовність схилятися перед грубою силою та брак внутрішніх регуляторів поведінки, який ускладнює самостійний вибір. Тому на Південному сході України магічним словом є «стабільність». Все, що порушує стабільність, що змушує самостійно думати, діяти, приймати самостійні рішення, сприймається як вороже. Ті ж самі мотиви обумовлюють ворожість переважної більшості росіян до Майдану. Публіці, яка стоїть раком і репетує, що вона «паднімаєцца с калєн» показали, що значить: ПІДНЯТИСЯ З КОЛІН. А цього неможливо вибачити. Звичайно, є й інша Росія, ми її бачимо, але, нажаль, ця «інша» завжди становила і становить меншість, яка не впливає на політику російської держави.
Зараз все більше набирає популярності думка, що якщо східняки не хочуть бути українцями, якщо їм ближче Росія, то хай і приєднуються до своєї Рашки – а ми запануємо в своїй сторонці. Це – дуже наївна й безвідповідальна позиція. «Сіра зона» південного сходу не задовольнить і не заспокоїть агресора, а стане плацдармом для подальшого наступу «русского міра» на Європу.
Є дуже мудрий крилатий латинський вираз, який відображає фундаментальний закон буття: Qui non progreditur, regreditur. Хто не йде вперед – втрачає. Етнополітична структура, яка не спромоглася започаткувати в себе інноваційний тип економічних та суспільних відносин приречена на загибель унаслідок внутрішньої ентропії та поглинання її більш динамічними системами. Це становить смертельну загрозу для еліти консервативної держави, тому вона не заспокоїться, поки не переробить всіх сусідів на свій копил, або не надірве пупа у процесі придушення паростків прогресу на сусідніх теренах.
Ще Талейран відмічав, що Росія прагне світового панування. Безцеремонне втручання у внутрішні справи сусідів і прагнення до необмеженого поширення зони впливу завжди було провідним принципом російської зовнішньої політики. Звичайно, такі принципи сповідувала не тільки Росія. Але на відміну від європейського імперіалізму, який пришвидшував прогрес на освоєних територіях і здобував ресурси для «майстерень світу», російська експансія гальмувала розвиток етносів, що потрапляли під її вплив і консервувала екстенсивний тип господарювання в самій Росії.
Агресія «православного чекізму» по відношенню до України є конвульсивною реакцією агонізуючого режиму на об’єктивні політичні та економічні процеси як всередині Росії, так і за її межами. «Керована демократія» вичерпала свій потенціал і надалі не здатна підтримувати гомеостаз всередині РФ. Роз’їдена корупцією економіка, хронічно хвора на так звану «голандську хворобу» вже не здатна задовольнити зростаючі матеріальні потреби мешканців країни, а успішне повалення корумпованого, кримінального режиму в сусідній державі може стати прикладом для власних підданих. Українська нація незважаючи на шалений, перманентний тиск з боку Кремля і п’ятої колони емансипується і більше не хоче перебувати в зоні впливу «русского міра». Тому Путін і Ко зреагували в стилі загнаного в куток хижого звіра. Вони відчайдушно борються за своє виживання і нікого не жаліють.
А ми боремося за наше природнє право жити ПО-ЛЮДСЬКИ. Тому маємо всі законні підстави відкинути застарілі стереотипи і хибну толерантність (що є суть слабодухістю). Час гартувати зброю і йти на битву з новітнім Мордором
НМД Україна зараз – це один великий Майдан, на якому розгортається битва двох непримиримих начал: Духу Прогресу і смердючого Духу Застою.
Власне, з чого все почалося? Колишній президент України, В. Янукович, вирішив правити довічно, тому зірвав підписання вигідної для Держави, але ризикованої з т.з. передвиборчої кампанії угоди з ЄС і розвернувся в бік РФ, клюнувши на кредитну приманку. Мешканці Києва, Львова та інших міст Центральної й Західної України вийшли на майдани з протестами, головною рушійною силою яких була жага змін та втомленість від гнилої, цвинтарної стабільності, встановленої кримінальним режимом, яка душила свободу й людську гідність переважної більшості українців. Мешканці ж південного сходу країни, т.з. «русскоязичноє насєлєніє юговостока», відповіло анти-майданом, категорично (у своїй масі) не сприйнявши поривання співгромадян до свободи, демократії та європейського вибору.
Зараз багато хто звинувачує «три-гетьманат» в тому, що він упустив Схід. Що не було належної інформаційної кампанії, роботи з населенням, тощо. Усе це по суті вірно. Але провальна інформаційна політика тодішньої опозиції – не єдина і навіть не головна причина відторгнення Сходом Майдану. Громадян України з т.з. південно-східною ідентичністю ні фактами, ні логікою переконати було неможливо, бо вони НЕ ХОЧУТЬ відкривати свою свідомість мессиджам, що суперечать усталеним ідейним стереотипам. Динамічний стереотип ВНД мешканців Сходу і Півдня налаштований на консерватизм.
Ментальні особливості жителів східних та південних областей обумовлені низкою чинників. Але головним НМД є потужний внесок російської нації в етногенез південного сходу. Якщо вірити перепису 1989р., то напередодні розпаду СРСР і утворення на його теренах незалежних держав у багатьох обласних містах Сходу і Півдня (себто в адміністративних, економічних та культурних центрах, які задавали ідейну «погоду» в регіонах) етнічні українці становили меншість. При тому, що значна частина їх уже була повністю, або частково зросійщена. Південний схід України – це зросійщені українці, досить солідний відсоток етнічних росіян, продукти змішаних шлюбів, які успадкували російську ідентичність та зденаціоналізовані суб’єкти, які самі толком не знають, хто вони такі. Колись вони називалися «совєтскімі людьми», а після розпаду СРСР ідентифікувати їм стало себе вкрай важко.
Південний схід – це не Росія, але індивіди з т.з. південно-східною ідентичністю ментально ближчі до Росії, ніж до Європи. Як і росіянам їм притаманна соціальна та економічна пасивність, прихильність до «сильної руки», готовність схилятися перед грубою силою та брак внутрішніх регуляторів поведінки, який ускладнює самостійний вибір. Тому на Південному сході України магічним словом є «стабільність». Все, що порушує стабільність, що змушує самостійно думати, діяти, приймати самостійні рішення, сприймається як вороже. Ті ж самі мотиви обумовлюють ворожість переважної більшості росіян до Майдану. Публіці, яка стоїть раком і репетує, що вона «паднімаєцца с калєн» показали, що значить: ПІДНЯТИСЯ З КОЛІН. А цього неможливо вибачити. Звичайно, є й інша Росія, ми її бачимо, але, нажаль, ця «інша» завжди становила і становить меншість, яка не впливає на політику російської держави.
Зараз все більше набирає популярності думка, що якщо східняки не хочуть бути українцями, якщо їм ближче Росія, то хай і приєднуються до своєї Рашки – а ми запануємо в своїй сторонці. Це – дуже наївна й безвідповідальна позиція. «Сіра зона» південного сходу не задовольнить і не заспокоїть агресора, а стане плацдармом для подальшого наступу «русского міра» на Європу.
Є дуже мудрий крилатий латинський вираз, який відображає фундаментальний закон буття: Qui non progreditur, regreditur. Хто не йде вперед – втрачає. Етнополітична структура, яка не спромоглася започаткувати в себе інноваційний тип економічних та суспільних відносин приречена на загибель унаслідок внутрішньої ентропії та поглинання її більш динамічними системами. Це становить смертельну загрозу для еліти консервативної держави, тому вона не заспокоїться, поки не переробить всіх сусідів на свій копил, або не надірве пупа у процесі придушення паростків прогресу на сусідніх теренах.
Ще Талейран відмічав, що Росія прагне світового панування. Безцеремонне втручання у внутрішні справи сусідів і прагнення до необмеженого поширення зони впливу завжди було провідним принципом російської зовнішньої політики. Звичайно, такі принципи сповідувала не тільки Росія. Але на відміну від європейського імперіалізму, який пришвидшував прогрес на освоєних територіях і здобував ресурси для «майстерень світу», російська експансія гальмувала розвиток етносів, що потрапляли під її вплив і консервувала екстенсивний тип господарювання в самій Росії.
Агресія «православного чекізму» по відношенню до України є конвульсивною реакцією агонізуючого режиму на об’єктивні політичні та економічні процеси як всередині Росії, так і за її межами. «Керована демократія» вичерпала свій потенціал і надалі не здатна підтримувати гомеостаз всередині РФ. Роз’їдена корупцією економіка, хронічно хвора на так звану «голандську хворобу» вже не здатна задовольнити зростаючі матеріальні потреби мешканців країни, а успішне повалення корумпованого, кримінального режиму в сусідній державі може стати прикладом для власних підданих. Українська нація незважаючи на шалений, перманентний тиск з боку Кремля і п’ятої колони емансипується і більше не хоче перебувати в зоні впливу «русского міра». Тому Путін і Ко зреагували в стилі загнаного в куток хижого звіра. Вони відчайдушно борються за своє виживання і нікого не жаліють.
А ми боремося за наше природнє право жити ПО-ЛЮДСЬКИ. Тому маємо всі законні підстави відкинути застарілі стереотипи і хибну толерантність (що є суть слабодухістю). Час гартувати зброю і йти на битву з новітнім Мордором
![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}