Первый тайм мы уже отыграли…
З популярної пісні
Хто сіє вітер – пожне бурю
Ос.(8; 7)
5 червня, у м. Києві, поблизу стадіону «Динамо», під куполом цирку Верховної Ради партія влади успішно провела матч-реванш з мови (языка), прийнявши у першому читанні закон про мови. 1:1!
Шовіністи святкують перемогу, п’ють шампанське з квасом. Свідомі громадяни кричать «Ганьба!» і утирають сльози (від сльозогінного газу, пущеного «Беркутом»). Опозиція заспокоює електорат і урочисто обіцяє не допустити ухвалення закону в цілому. Маленький лідер об’єднаної опозиції, фронтовик і щирий патріот (сподіваємося) уже встиг процвірінькати у ефірі, що ми (себто вони) програли бій, але виграють війну.
Хочеться спитати у шановних ветеранів політичних баталій: «А чому ж був програний цей бій? Ви ж обіцяли блокувати трибуну цілий місяць, рішуче стояти на заваді ухвалення антиконституційного закону, добитися дострокового розпуску ВР, і ще багато корисних речей обіцяли зробити, але … знову проспали, знову підступні регіонали раніше вас заскочили у сесійну залу і перешкодили вам захистити мову!»
Що тут можна сказати з цього приводу? І в українській мові, і в русском языке є відповідні епітети і фрази, якими можна точно охарактеризувати і українську владу, і опозицію, і спікера ВР, який усім дає … слово, звичайно, за помірну винагороду. Але я не буду їх тут в черговий раз повторювати, бо всі вже і так знають who is who.
Хочу лише нагадати усім «фронтовикам», «професіоналам», «реформаторам», «прагматикам» та іншим «спецам», що народ не можна дурити безкінечно довго. Що окрадені мешканці Сходу «язик» без гарніру їсти не будуть, а ті, кому дорога зацькована шовіністами мова, не вибачать спекуляцій на мовній тематиці. Що у надрах народу, який ви усі так зневажаєте уже зріють і наливаються грона гніву, що може десь уже ходить новітній Гонта і збирає ватагу, щоб освятити ножі та влаштувати вам напослідок червоний бенкет.
Іще пара неоковирних політичних маневрів – і тонкий лід інерції й байдужості, під яким вирують темні води народної ненависті, затріщить у вас під ногами, випустивши назовні потаєні стихії.
І ТОДІ – НАЧУВАЙТЕСЬ!