dniprovska

Останнім часом я навіть не знаю, від кого чекати більшої підлоти: від «кривавого Путєна», чи від «хароших русскіх»? Є в Росії такий собі передовий політик – Михайло Ходорковський: жертва путінського режиму, прибічник реформ і західного вектору розвитку. Засудив був анексію Криму і навіть приїжджав з лекціями в Київ, за що був миттю записаний у «друзі». А недавно цей «хороший росіянин» заявив, що як стане він президентом РФ, то Крим нам не віддасть. І порадив українцям бути реалістами (слушна порада до речі, у тому сенсі, що не варто плекати ілюзій щодо Орди Заліщанської та вишукувати там щось пристойне). І Навальний теж спочатку дуже добре поводився, але віддавати Крим врешті-решт відмовився. Бо Крим – це вам не бутерброд… Хто наступний?

Але ж, скажуть ліберально налаштовані українці, є в РФ і принципові діячі, які не змінили своєї думки, от Нємцов, наприклад, і Макарєвіч… Та є, є! І що нам з того? Принципових та совісних там – жменька, і ніякого впливу на російську владу та на російське суспільство подібні персони не справляють. Більш того, Путін підло використовує цих людей у якості емоційних гачків для сентиментальних хохлів-малоросів.

Зверніть увагу, як блискавично й жорстко російська влада придушила спроби провести марші за федералізацію, і як широко відчинила ворота Маршам Міра. З чого б це? Окрім поліцейської функції (моніторинг настроїв у столиці, взяття «на карандаш» незгодних з діями влади, тощо) поблажливість російської еліти щодо мирних маршів була викликана ще й бажанням відвернути остаточний розрив зв’язків між українським та російським суспільством. Адже ексклюзивні стосунки між українцями й росіянами є плацдармом для імперського реваншизму. Бо чого гріха таїти, Україна залишилася беззбройною перед лицем російської агресії не в останню чергу через ілюзії щодо «братнього народу», які плекала переважна більшість української еліти та суспільства, через сліпоту щодо ворожого ставлення основної маси росіян до української держави та української нації, що руйнувало мотивацію до посилення власної системи безпеки. Бо якщо відкинути «братню» Росію, то з ким тоді воювати – не з поляками ж та словаками…

Тому нам показали 50 тисяч милих, інтелігентних облич, нам показали «іншу Росію» і натякнули, що це і є СПРАВЖНЯ Росія – вона засуджує агресивну путлєрівську політику і протягує руку дружби братньому українському народові. Та й решта росіян – не така вже тупа вата, просто вони трошки зазомбовані, а от проженуть кремлівського карлика, спаде з очей їхніх облуда – і ми знову помиримося та побратаємося…

Для кремлівських маніпуляторів надважливо, щоб стосунки українців з росіянами залишалися емоційно більш насиченими, ніж їхні стосунки з іншими народами. Причому, емоції зовсім не обов’язково мають бути позитивними. Цій братії навіть не страшно, якщо з боку українців буде ненависть, якщо ця ненависть, як і раніше, буде маргінальною (ну, ви ж знаєте, якщо ви ненавидите – значить ви переможені). Найстрашніше для них, коли ми остаточно до них збайдужіємо і перестанемо надавати контактам з ними ексклюзивного характеру. Тому нагодувавши нас під зав’язку кулями й снарядами, кремлядь підносить нам на блюдечку купку хороших росіян – і я вже не знаю, хто з них насправді хороший, а хто просто придурюється і відпрацьовує завдання ФСБ…

Але ж, скажуть рефлексуючі українці, не схильні до печерної русофобії, як же ж бути з тими громадянами РФ, котрі щиро нам співчувають, хіба вони винні, що вони – у меншості і нічого не можуть вдіяти… Не винні. Тільки ж і МИ – свідомі й адекватні українці – теж не винні, що ми в меншості і не здатні впливати на наш народ, але ж нам ніхто скидок не робить, і на нашій шкурі відбиваються ВСІ наслідки вибору наших пришелепкуватих співгромадян. Якщо у Путіна остаточно знесе дах – і він наважиться на повномасштабну інтервенцію, на мою голову падатимуть російські бомби, бо політики, ЯКИХ Я НЕ ВИБИРАЛА і яким я противилася в міру своїх скромних сил і можливостей, здали ядерну зброю і розвалили українську армію. Мої батьки в зоні окупації вже четвертий місяць сидять без пенсії, хоча вони ніколи в житті не голосували за Двічінесудимого, не верещали «натонамнєнадо!!!» і не обвішувалися колорадськими стрічками – вони є цілком свідомими, мислячими громадянами. Але Лугандон все одно звалився їм на голову з усіма його «прєлєстями», як і тим ідіотам, котрі бігали на референдум, а тепер голосніше за всіх репетують «пачімукієвнєплатітнампєнсіі???». Ми ж несемо хрест разом з нашим затурканим, безхарактерним народом і розплачуємося по повній за неспроможність навернути його на путь істинний, то чому хороших росіян треба звільняти від тягаря колективної відповідальності за те, що витворяє їхній дикий, агресивний народець?

Вони ж користуються (прямо, чи опосередковано) благами, награбованими у інших народів. У всіх росіян – і в поганих, і в хороших – рівень життя та перспективи самореалізації кращі, ніж у мешканців решти колишніх республік СРСР, бо в них є труба, а труба є бо присвоїли собі землі народів Сибіру і освоїли їхні ресурси за наш кошт. Коли вся європейська частина СРСР включно з Москвою опалювалася українським газом, то це так було й треба, а коли вичерпали всі наші запаси, то зразу заявили: «хватіт карміть хахлов». Тож доведеться їм усім саночки возити …

Нам же своє робити: боронити свою Вітчизну від агресорів та окупантів. А вони там у Заліссі хай самі розбираються хто з них справжня Росія, а хто несправжня …

Зараз наша свідома публіка, надивившись фоток з "Марша Міра" в РФ, наввипередки кинулася дякувати, аж підскакувати: "Спасібочєстнимроссіянам!"

Припустимо, росіяни, котрі вийшли на "Марш Миру", набагато симпатичніші за тупу вату і псевдолібералів, отруєних бацилою шовінізму, які продовжують нудіти про амєріку, сговор протів россіі, правосєков, Навароссію, русскій мір, прадажних укрАінскіх алігархав, і.т.д., і.т.п. АЛЕ. Що нам з того, що декілька десятків тисяч чесних росіян пройшлися маршем по вулицях Москви та Петербургу і помахали українськими прапорами? Вони вже виходили на аналогічний марш ще навесні, в акурат після анексії Криму. І що це змінило? Скільки український вояків, мирних жителів та й їхніх громадян було вбито та покалічено і скільки збитків було завдано Україні?

Я розумію стан мізерної меншості жителів РФ, яка усвідомлює наслідки самогубчої політики Кремля. Я розумію стан ще мізернішої меншості, якій реально соромно за те, що вони - росіяни. Приблизно такі емоції відчували німецькі антифашисти. Тільки антифашисти реально боролися з Гітлером, ризикуючи власним життям, але все одно багато з них потрапило під роздачу.

Так що усі ці Марші російському соціуму - як мертвому припарка.

Si vis pacem - para bellum.

Ситуація з введенням російських військ на материк чимось нагадує мені ситуацію з надзвичайним станом під час Майдану.

Ми постійно були на вершок від НС, але Хам так і не наважився його запровадити. Натомість похапав золоті батони і дав драла.

Здається, маневри на кордоні з Україною - страшилка з тієї ж опери. Ось-ось посуне на нас московське військо, уже й колони на нас ідуть...

9 травня анонсували асвабаждєніє Навароссіі, та так і заглохло те асвабаждєніє.

Щоправда, є ще один знаковий день - 22 червня. Тоді Пуйло може втнути якусь провокацію. Тіпа вєроломноє нападєніє фашистской Украйни на нєдобітий СССР.

Так що все може бути ...

Если Россия хочет стать союзницей Азербайджана, она должна вернуть нам нашу историческую землю Дагестан», - так заявил председатель Демократической Партии Азербайджана, чья кандидатура была допущена властью к участию в выборах президента, Сардар Джалалоглы порталу Modern.az. При этом он утверждает, что является сторонником взаимовыгодных отношений с Россией и ставит несколько условий перед Россией: «Союзничество может иметь место только тогда, как только Россия вернет нам нашу историческую землю Дагестан. Также должны быть возвращаться те земли, которые были отняты от нас и переданы Армении...
http://www.iarex.ru/articles/48457.html

__________________________________________________________________________________________________________

Ну що ж. Ящик Пандори відкритий. То лі єщо будєт ....

Російська експансія забуксувала. На Донбас іще закидаються сотні озброєних до зубів бойовиків, у РБ ООН не вщухає істерика російських дипломатів, але кожному проникливому спостерігачеві вже ясно, що Москва зайшла у глухий кут.

Анексія Криму загнала РФ у міжнародну ізоляцію і повісила камінь на шию економіці, що й так ледь тримається на плаву. Російська весна цвіла порожнім цвітом. Колотнеча на Донбасі не може компенсувати фіаско в Одесі, Харкові, Миколаєві, Запоріжжі, Херсоні, не кажучи вже про "жидобандерівський" Дніпропетровськ. Донбас - це ще один чемодан без ручки. Причому, набагато важчий, ніж Крим. Донбас - це пастка. Найближчим часом полковнику Путіну доведеться або визнати ДНР і ЛНР(котрі, нагадую, є терористичними організаціями), або злити. Або почепити собі на шию майже 7 млн. дармоїдів, які споживають до 50% імпортованого з РФ газу і наразитися на санкції ІІІ рівня, або здати "хунті" русскіймірдонбасса з усіма витікаючими іміджевими наслідками.

Тому над нашими головами скоро можуть закружляти голуби (і спробують добряче засрати нам очі). Нас будуть спонукати до примирення і компромісів. Чи потрібні вони нам? Чи можливі взагалі якісь компроміси й домовленості з таким противником, як РФ?

Путіну, безумовно, потрібно збити градус напруги. Бо він уже переконався, що нахабна агресія проти сусідньої держави консолідує проти нього усе міжнародне співтовариство. Більш того. НАРЕШТІ (!) зовнішня небезпека консолідувала українське суспільство та українську еліту. Яскравим свідченням чого стали останні вибори президента. Подальший тиск на Україну лише збільшуватиме спротив і підвищуватиме ціну, яку платитиме РФ за свою агресію. Злодія, який звик залишатися безкарним, подібні розклади не влаштовують.

Тому Путін буде шукати такий формат взаємин з Україною, який

- по-перше, знизить рівень уваги міжнародного співтовариства до подій в Україні (і, відповідно, рівень підтримки нашої держави);

-по друге, усуне чи послабить чинники, котрі консолідують українську громаду та еліту;

- по-третє, зніме хоча б часково проблеми забезпечення Криму, які наростають з кожним днем.

А потім стане вичікувати, коли в українському суспільстві та еліті почнуть визрівати протиріччя.

А протиріччя, безумовно, є. Поразка таких амбітних гравців, як Тимошенко і Ахметов не може залишитися без наслідків і не може не зробити їх союзниками. Якщо не явними, то таємними. Звичайно, публічний авторитет цих гравців уже опускається на рівень плінтусу, але вони ще контролюють ВР, де за задумом Путіна має бути прийнята нова Конституція, котра зведе повноваження Президента (Головнокомандувача) до мінімуму і максимально розширить повноваження ВР та місцевих облрад. В умовах, коли країна стикається зі смертельними зовнішніми викликами на тлі несприятливої економічної ситуації такий перерозподіл влади - це по суті підготовка до капітуляції.

Оскільки економіка України, розграбована донецьким кланом та підірвана економічними диверсіями "доброго сусіда", не зразу відійде від післяопераційного стану, в регіонах, які традиційно голосували за Януковича (і не тільки там) почнуть наростати опозиційні настрої. Їх обов'язково підхоплять різного роду популісти та реваншисти. Це створить поживне підгрунтя для внутрішніх "розборок" та перетягування владного канату між групами олігархів. Деяке послаблення зовнішнього тиску зніме з порядку денного притання консолідації. І ось тоді настане час вносити до ВР нову Конституцію, яку вже кроїть пан Портнов...

Одним словом, буде розігруватися сценарій, який так і не реалізували у 2005-2010 р.р. Але у більш жорсткому варіанті. Наслідки, я думаю, спрогнозувати не важко. Коли міжнародне товариство послабить увагу до нашої держави, і коли регіони завдяки новій конституції перетворяться на напівавтономні анклави, у яких царюють місцеві феодали, тоді можна буде відновлювати операцію "Ліквідація[України як суверенної держави]". Тоді можна буде спробувати сколотити якусь Новоросію і кататися по ній у Крим, Придністров'я, на Балкани - і далєє вєздє ...

Тому зараз нас будуть переконувати, що Донбас ми вже втратили, що наші сили вже вичерпані, що подальша громадянська війна, де гинуть громадяни України приведе до краху України, що Захід нас зрадив і кинув напризволяще, а тому треба "садіцца і гаваріть". Не сумніваюся, що деякі європейські суб'єкти, котрі традиційно виступали у ролі союзників РФ будуть схиляти нас до компромісів.

Але зараз, коли підтримка України з боку євроатлантичної спільноти (особливо США) є достатньо високою, а Путіна загнали на слизьке, дуже важливо не піддатися спокусам і не укласти гнилий, нетривкий мир з агресором, який розв'язав проти нас одну з найпідліших війн у Новітній Історії.

Ілля Шевляк


Виконуючи свій професійний обов'язок перед Батьківщиною постраждав найкращий боєць світу – Андрій Рєзнік. Вчора ввечері на території Донецької області під мінометний обстріл потрапила група спецпідрозділу «Альфа» і наш Андрій отримав важкі поранення і перебуває у критичному стані в реанімації. Друзі, висловлюю подяку за оперативну співпрацю. Окрема подяка губернатору Харківщини Ігору Балуті. І прошу усіх небайдужих допомогти, перерахувавши кошти на картку тренера Андрія, Сергія Вікторовича Чередніченко – 4405 8823 1263 9234 (Приват Банк).

Ложь не обязательно является искажением фактов, но выборочным представлением своей позиции.

Чуркін


Росіяни дуже люблять розказувати про українців такий от анекдот:

- Куме, пишлы москалив быты.
- А як воны нас?
- А нас за що??

Ха-ха-ха. Какіє смєшния еті хахли!

Однак, здається мені, що без кінця згадуючи цей замусолений жарт (хто його, до речі, придумав?), вони переносять власні комплекси на потенційний об'єкт їхньої агресії. Це - типова проекція невротичної імперської свідомості, типу тої, що сталася з "фашизмом". Заліщанські реваншисти й ксенофоби, обліплені свастиками, вже років десять чіпляють на українських патріотів цей ярлик, щоб приховати власну ницість та власні наміри.

Ніколи українці не чекали милостей від Москви і завжди оборонялися від її агресії. А от московити ніяк не можуть второпати, чому "хахли" їх так не люблять.

Росія окупувала Крим. На кордонах з Україною третій місяць стоять російські війська і залякують наш народ (що є ознакою тероризму). Рада Федерації дала добро на використання збройних сил РФ на території України. Вже третій місяць російські та проросійські бойовики нападають на мирні проукраїнські мітинги, викрадають, катують і вбивають українських патріотів. Але російські поцрєоти в упор не помічають звірств та несправедливостей по відношенню до українців, або вважають їх "нєізбєжнимі іздєржкамі" у процесі відстоювання Росією своїх "жизнєнних інтєрєсов".

І ось нарешті Україна почала давати здачі...

Що тут почалося!

А-а-а-а!!! Варвари-нєлюді-убійци!!!!


О-о-о!!! БЕндери-фашисти-падонкі!!!

Трідцать чєловєк сгорєлі заживо ілі задохнулісь в диму!!!! Што дєлают с мірнимі житєлямі в Славянскє!!!!

Те, що пожежі у БП передував напад озброєних вогнепалом проросійських бойовиків на проукраїнську ходу, внаслідок якого було вбито та покалічено її учасників, що "мірниє житєлі Славянска" збивають вертольоти за допомогою ПЗРК (купленими на місцевому базарі) ніхто навіть чути не хоче.

Я особисто не в захваті від того, що сталося в Одесі. І одесити не в захваті. Але й посипати голову попелом не збираюся.

ЦЕ ВІЙНА, РЄБЯТКІ. ВИ САМІ ЇЇ ПОЧАЛИ. ТЕПЕР НЕ ЖАЛІЙТЕСЬ.

Німецький концерн Siemens має намір суворо дотримуватися введених санкцій проти Росії, заявив глава концерну Джо Кезер, повідомляють "Вести Экономика" з посиланням на газету Frankfurter Allgemaine Zeitung.


Таким чином, Siemens стане першою великою німецькою компанією, що має великі проекти в Росії, яка підкорилася рішенню США і ЄС.

Siemens виробляє широку лінійку промислових товарів, починаючи від газових турбін для швидкісних потягів до програмного забезпечення. Це друга за ринковою вартістю компанія в Німеччині.

У Росії Siemens має контракти з РЖД, поставляючи поїзди, а також з енергетичними компаніями, поставляючи електрообладнання, газові турбіни і компресори.

http://economics.unian.ua/industry/912347-nimetskiy-kontsern-siemens-pidtrimav-sanktsiji-proti-rosiji-zmi.html

________________________________________________________________________________________________________

Якщо вже німці почали приєднуватися до санкцій, то це тривожний дзвінок господарю Кремля.

Останні події в Криму породжують цілу низку питань і припущень щодо причин і рушійних сил деструктивних процесів.

Версій може бути декілька:

1. Рука Кремля, яка планомірно і професійно дестабілізує ситуацію в Криму з метою заблокувати шлях євроатлантичний України (після втечі Януковича підписання Асоціації стало питанням тижнів).

2. Боротьба за владу між різними угрупованнями кримського політикуму

3. Боротьба за владу, що підігрівається Москвою з метою дестабілізації ситуації в Україні і блокування євроатлантичного напрямку.

Учора проросійські сили завдяки мобілізації кримськотатарського населення зазнали болючої поразки. Рада Криму відмовилася приймати сумнівні рішення щодо статусу Криму, а А. Могильов втримав посаду прем'єр-міністра АРК.

Сьогодні ситуація радикально змінилася. Будучи неспроможними "закидати шапками татарву і бендер", проросійські сили вдалися до терористичних дій: захопили ключові адміністративні будівлі і вивісили на них російські прапори.

Далі починається абсурд. До приміщення ВР АРК заходять депутати і після спілкування з терористами оголошують про ініціювання референдуму з питань статусу Криму.

Кращого способу дискредитувати Референдум в очах громадян України, кримських татар, міжнародної спільноти і навіть в очах мешканців Криму важко знайти. Референдум, ініційований під дулами автоматів визнати легітимним можуть тільки хворі на голову (або шовінізм) політики і громадяни.

Або Путіну остаточно начхати на долю жителів АРК і він витрішив влаштувати в Україні перманентну бійню, або вся ця катавасія затіяна тими, хто хоче показати себе більш ефективним менеджером у Криму, ніж Могильов. Або політиків, які хочуть показати себе ефективними менеджерами едементарно використали, щоб влаштувати бійню в Криму.

У будь якому разі зараз потрібна вкрай зважена, продумана реакція з боку Києва, а ще більш нам потрібна МІЦНА і ДІЄВА підтримка з боку світової спільноти територіальної цілісності України.

Як мені подобається слухати висловлювання чільних російських посадовців про Україну! Скільки в них прихованих змістів. От, наприклад:

"Путин не скрывал, что у него сложилось впечатление, что Евросоюз пытается своими соглашениями об ассоциации "зайти к России с заднего крыльца". А относительно попыток европейской дипломатии помочь Украине выйти из нынешнего кризиса, российский лидер вновь подчеркнул, что Украине "не нужны внешние посредники". "

Отакої! Якщо Європа заходить у Росію через заднєє крильцо, то тоді питання, а в який бік повернутий її фасад? Певно, у бік Піднебесної. Поки Путін відбивається від Гейропи, яка норовить зайти йому у заднє крильцо, китайці спокійно увійдуть через парадне :)

(Мені здається, для уникнення подальших конфліктів, потрібно вибудувати між Україною і РФ яку-небудь Велику Китайську Стіну, щоб ні Європа до них, ні вони до нас - і буде всім щастя)