Я оце пригадую, як ми взимку на повному серйозі обговорювали перспективи Януковича на виборах-2015, а деякі аналітики упевнено твердили, що В.Ф. Овощ має прекрасні шанси на перемогу і навіть на пальцях розкладали схеми, за якими він може вибороти собі 2 термін :))

Але реальність показала, що ніяких перспектив у президента Донбасу немає. Йолка завалилася, а президентом неочікувано став П. Порошенко, який іще недавно навіть на пост мера не міг впевнено претендувати.

Отакі-то справи, малята. Соціум - складна структура, що містить безліч прихованих тенденцій, як поганих, так і хороших. Тож

Ілля Шевляк


Виконуючи свій професійний обов'язок перед Батьківщиною постраждав найкращий боєць світу – Андрій Рєзнік. Вчора ввечері на території Донецької області під мінометний обстріл потрапила група спецпідрозділу «Альфа» і наш Андрій отримав важкі поранення і перебуває у критичному стані в реанімації. Друзі, висловлюю подяку за оперативну співпрацю. Окрема подяка губернатору Харківщини Ігору Балуті. І прошу усіх небайдужих допомогти, перерахувавши кошти на картку тренера Андрія, Сергія Вікторовича Чередніченко – 4405 8823 1263 9234 (Приват Банк).

Ще раз звертаю увагу:

1. Ленін і Україна - поняття несумісні.

Владімір Ульянов-Ленін - це людина, яка задушила Українську Державу.

Тому фраза: "ми - за Єдіную Нєзалєжную Украіну, но только нє трожьте нашего Лєніна - ето наша історія" - це ознака шизофренії або розумової тупості.

2. Бандера і Україна - суть одне й теж. Бо Степан Бандера боровся за Незалежну Україну. Так, він був фігурою неоднозначною, а хто в історії - однозначний?

Тому фраза: "ми - за Єдіную Нєзалєжную Украіну, но только нє надо к нам с БЕндерой лєзть" - це ознака шизофренії, або розумової тупості.

3. Галичани - це єдина спільнота, для якої Незалежна Україна є апріорною цінністю безвідносно до того, по чом в Україні ковбаса. Це - останній оплот нашої державності та національної ідентичності.

Тому фраза "ми - за Єдіную Нєзалєжную Украіну, но только бєз галічан" - це ознака шизофренії, або розумової тупості.

____________________________________________________________________________________________________________________

Підсумок: боротися за Єдину, Незалежну Україну разом з ідіотами та шизофреніками - справа безперспективна, тому перш, ніж приймати когось до своїх лав, перевірте його на розумову повноцінність.

(підгледіла у maryxmas)



(теж у когось підгледіла, хто претендує не копірайт - стукніть:)

Радник президента Росії Сергій Глазьєв у своїй статті, опублікований у виданні National Interest, порівняв Євромайдан в Україні з шизофренією.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

"Якщо говорити мовою психологів, Євромайдан можна охарактеризувати як шизофренію, коли викривлене сприйняття дійсності спричинило численні проблеми. У центрі цього – патологічна взаємодія всіх сторін конфлікту: опозиції, влади, великого бізнесу, європейських посадовців і політиків та їхніх російських і американських колег", – написав Глазьєв.

....

Він додав, що "у разі підписання угоди про асоціацію з ЄС Україна ставить себе під європейську юрисдикцію і фактично перетворюється на колонію".

"Українські політики, які борються за таку "привілею", позиціонують себе як націоналісти, присягаються щодо недоторканості суверенітету України і декларують неможливість зробити Україну підконтрольною наднаціональному органу. Водночас вони також демонструють настирливу готовність на блюдці подати цей суверенітет Єврокомісії, про директиви якої вони нічого не говорять", – йдеться у статті.

Раніше в МЗС України повідомили, що мають намір після новорічних свят відновити з ЄС переговори щодо угоди про асоціацію.

_____________________________________________________________

Здається Сурков ще місяць тому заявив, що український Майдан здувся. А він ніяк не здувається, як би не старалися кремлівськи стратеги та їхня агентура і клієнтура в Україні.

От і доводиться виставляти некомпетентні діагнози, а тим часом самі "доктора" потребують лікування від гострої, хронічної українофобії і російського великодержавного шовінізму.

Цей пост я пишу для тих, хто вважає Донбас невиліковною гангреною, яку треба якнайшвидше ампутувати на радість Путіну з Медведчуком, щоб зберегти свою національну ідентичність

Сьогодні телефонувала мні двоюрідна сестра з Донбасу.

Вона живе у великому індустріальному (російськомовному, звичайно ж) місті, коротше, типова "житєльніца Донбаса" зрілого віку. Продукт "дружби народов": батько - росіянин, мати - українка.

Ось така в нас з нею була розмова (соррі за донецьку хранцузьку :)

( спасіба житєлям данбаса :) )
Янукович уже давно не кумир Донбасу (та і Сходу в цілому) і тримається лише на інерції. В той же час опозиція там теж ніяким авторитетом не коритується.

В Донбасі серед більшості населення вже немає тієї тупої, бездумної русофілії, яка характеризувала промислові регіони у 90-х роках. Чисто проросійському кандидатові, типу Медведчука, або Маркова, ловити там нічого.

Для Донбасу пріоритетом і досі залишається економічний добробут і авторитарна політична система. Ідеалом для них поки що чомусь є Білорусь (але переважно для тих, хто ніколи не бував у Європі, а таких відсотків 90%). Але, як пояснила моя родичка "патаму што оні нєзавісімиє". Так це чи ні - питання десяте. Але факт той, що у традиційно проросійських, "совкових" регіонах поняття "незалежність" поступово перестає бути пустим звуком.

У мешканців Донбасу в голові частенько буває каша, АЛЕ:

За умови розумної гуманітарно-просвітницької та економічної політики Донбас здатен стати невід'ємною часткою Української Держави.

Питання лише в тому, як вивести на політичну арену розумну, толкову, патріотичну та жертовну еліту, здатну з'єднати Схід і Захід.

О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки!
Т.Г. Шевченко

«Поскреби русского – найдешь татарина» − так, здається, казав один потомок обрусілого інородця. І мав рацію. Справа ж тут навіть не в генетиці, справа – в менталітеті. Історія людства сотворила два базових типи цивілізацій. Умовно їх можна назвати європейською (еллінською) й азійською (варварською). Різняться вони переважно ставленням до людської особистості.

Європейська цивілізація визнає людину (індивідуума) вищою цінністю та мірою всіх речей. Держава там є добровільним об’єднанням вільних особистостей, покликаним гарантувати кожному індивідууму його природні права.
Для азійських цивілізацій вищою цінністю є Держава, уособлена верховним правителем з необмеженими повноваженнями та монополією на істину. Особистість там є абсолютно безправною і служить витратним матеріалом для політичної надбудови. Її інтереси повністю підпорядковані інтересам Держави.

Європейська цивілізація рухається по спіралі. Азійська − по колу. Тисячоліттями між ними точиться запекла боротьба не на життя, а на смерть. І від того, яке начало переможе: особисте (гуманістичне) чи колективне (варварське) залежить доля людства.

Однак, поряд з «чистими» типами існують ще й гібридні − «євразійські» − утворення, як то «русскій мір». Характерними ознаками цього гібриду є комбінація європейських форм та азійської сутності. У Московії Держава, уособлена верховним правителем з необмеженими повноваженнями, споконвіку стояла над Особистістю. Пріоритетність державного над приватним визнавалася і російськими самодержцями, і народом і навіть переважною більшістю тамтешньої інтелігенції, долученої до європейської культури. А хто не поділяв вищеозначеної думки, той в Росії зазвичай довго не жив…

До чого я все це веду? Потрапила мені вчора на очі біографія російського царя Олександра Другого («Освободителя») з серії ЖЗЛ (жизнь замечательных людей). За радянських часів у цій серії публікували прилизані біографії революціонерів, а після розвалу СРСР, коли все перевернулося догори дригом, до «замєчатєльних людєй» стали приплітати й вінценосних душогубів: Івана ІІІ, Івана Грозного (архізамєчатєльний був чоловік), Петра І, Катерину ІІ, Миколу І, та інших. (Є в цій серії навіть Іван Антонович та княжна Тараканова). Ради справедливості слід зазначити, що Олександр ІІ на тлі своїх попередників виглядає агнцем божим. Хоча, і з ним часом траплялися ексцеси: «Уже став императором, Александр Николаевич мог накричать на незадачливого собеседника, в сердцах плюнуть в него, но тут же обнять и просить прощения…». Порівняно з тим, що витворяли з нещасними «собєсєднікамі» Іван Грозний, чи Петро Перший, плювки цього коронованого неврастеніка можна вважати божою росою…

Видання містить передмову, написану солідним російським істориком, викладачем МДУ. На перший погляд вступна стаття є творінням розуму об’єктивного, вдумливого дослідника. І задум доречний: подати загальний огляд історії Росії у світлі синхронної ґенези самодержавства та кріпацтва (у ширшому значенні − особистої несвободи). Адже самовладдя, неволя та перманентна зовнішня експансія є трьома китами, на яких тримається «Государство Россійскоє».

Та один пасаж видав автора з головою. Прочитавши його, я зрозуміла, що текст писав не вчений-гуманіст, а начитаний опричник. Ось, заціність «ізящество» імперської логіки: «Еще раз отметим, что путь, по которому прошла Русь, представляется тяжелым, воистину тернистым, но – (нота бене!) исторически оправданным. За счет крестьянской свободы было создано государство, которое сумело справиться со всеми внешними врагами, невероятно раздвинуть свои пределы, пробиться к морям…».

Ось так! На неосяжних теренах імперії була розтоптана людська свобода та гідність, у процесі створення централізованої держави російські царі переморили більше люду, ніж татари й завдали господарству країни таких збитків, від яких вона оговтувалася десятиліттями. Міжнародна роль цього етнополітичного утворення була, м’яко кажучи, суперечливою: сировинний придаток і жандарм Європи – ось максимум, чого досягла Росія ціною неймовірних жертв та зусиль. Російська Імперія вдерлася своїми брудними ведмежими лапами у європейський дім і нахабно тіснила передову частину людства. Європейські народи, що мали нещастя потрапити під її протекторат, одразу починали відставати в соціально-економічному розвитку. Врешті-решт «історіческі оправданий» шлях завів цю країну в цивілізаційний тупик, у якому вона й досі перебуває. Але все це дрібниці. Все це виправдано, бо була створена гігантська держава від Камчатки до Бреста (о, як би вони хотіли ще й французький Брест загарбати – та, слава Богу, не судилося).

Скільки б «істинно русскій чєловєк» не набивав собі голову статистичними даними та культурними парадигмами, скільки б європейських язиків не вивчив, а базова аксіома європейської культури ніяк не може вміститися і його свідомості. Своїм лукавим візантійським розумом він ще може її засвоїти й відчеканити, як відчеканює сумлінний учень нудний урок, а от його загадкова російська душа цю істину усіма фібрами відторгає, бо це – душа раба. Йому легше закабалити весь світ, звести усе людство до рабського стану, ніж самому звільнитися і перетворитися на відповідального суб’єкта.

На моє глибоке переконання найбільша небезпека для європейської цивілізації надходить не від «чистих» азіатів, що відкрито заперечують гуманістичні принципи і проголошують джихад, а від отаких от перевертнів, що за овечою шкурою цивілізованості ховають своє варварське нутро. Цивілізована спільнота їх постійно недооцінює, вважає своїми і дорого за це платить.

В Україні теж є багацько симпатиків так званого Євразійського Союзу (70% електорату Партії регіонів – за інтеграцію з Росією). І коли я чую, як наші місцеві бовдури розхвалюють кремлівського пігмея та його віртуальні досягнення, мені хочеться крикнути: «Люди! Схаменіться! Куди ви претеся? Від кого ви милостей чекаєте? А якщо вам так уже не терпиться з опинитися у рабстві, то беріть свої манатки і їдьте до Сибіру, будувати велику антикитайську стіну – і будете у Митному Союзі по самі вуха!». Так ні ж! САМІ вони не хочуть переселятися, а хочуть всю Вкраїну до Сибіру приєднати, щоб Рабський Мір весь світ обійняв – інакше не буде їм спокою.

Тільки не буде по-їхньому. Вислизне дух прогресу з неоковирних ведмежих лап. Бо скільки б не насувало на нього варварських полчищ – він завжди виходив переможцем…