dniprovska

У мене половина стрічки у ФБ і ЖЖ забита постами та тему "Пачімупорошенконікавонєпасаділ???". От ми сміємося над ватою, вважаємо себе дуже розумними і політично підкованими, а самі іноді постимо, лайкаємо та перепощуємо різні нісенітниці. НЕ МОЖЕ Президент нікого ПОСАДИТИ. Це - за межами його повноважень. Це - порушення Конституції. І Генеральний прокурор не може нікого ПОСАДИТИ, і Міністр внутрішніх справ. СОдіт Суд. Ніхто не може бути ув'язненим без рішення суду. А судова гілка влади у нас є формально незалежною. Тому, перш, ніж починати хрестовий похід проти можновладних злочинців, треба переконатися, що у вас є прозора, чесна і компетентна судова система (або як мінімум, що ви маєте контроль над не дуже чесною).

Щоб Порошенко прям щас усіх пересаджав, він повинен мати таку ж владу над судами, яку мав Янукович (що свого часу посадив злочинця Маркова, якого після втечі Овоща випустили на волю). А це вже диктатура. У такому разі ті, хто кричав і вибивав на клаві "Пачімупорошенконікавонєпасаділ???" першими заверещать: "Караул!!! Ганьба!!! Узурпация!!! За что стоялі на Майданє?!!"

Затівати кримінальне переслідування небезпечних злочинців, не маючи упевненості в чесності судів, - то все одно, що зачиняти злодія в камері з відчиненим вікном. Це - не тільки безглузде заняття, але й небезпечне. Бо така публіка жартувати не любить. Вискочивши через гнилу хвіртку корумпованої судової системи, вона завдасть удар у відповідь. Можливо, навіть смертельний.

Тому починати треба з реформи судової системи. А не дурних криків "Пачімупарашенконікавонєпасаділ???". По кочану. Конституцію читати треба.

Я оце дивлюся, як наші журналісти доблесно захищають українських захисників Вітчизни на блок-постах і думаю: а де ж ви, добродії, раніше були? Чому ви РАНІШЕ так сумлінно не виконували свої професійні обов'язки і не калатали у дзвони, не лізли в Ю-туби і зомбоящики, не терзали соцмережі, не штурмували Генштаб і МО та адміністрацію Президента з вимогою зупинити демонтаж системи безпеки? Чому ви не будили населення і не доносили до його свідомості, що країна перебуває у смертельній небезпеці, що ми слабкі й беззбройні, а під боком у нас - лютий ворог, який точить на нас зуби? Ви не знали, у якому стані наші збройні сили? Ви не могли з трьох разів здогадатися, навіщо сусдня держава переозброюється, насичує наші силові відомства своєю агентурою і раз за разом вдається до інформаційних атак? Ви вважали ці теми не такими актуальними, щоб день у день полоскати ними мізки нашим миролюбивим і толерантним громадянам? Чи замовлення не було?

Подивіться на архів публікацій та ефірів журналістів, які беруть участь у акції "розтерзай Генштаб" - у передвоєнний період, коли чорні хмари збиралися на обрї, вони писали і говорили про що завгодно, тільки не про плачевний стан нашої армії та про дамоклів меч російської інтервенції. Тепер, коли двоголовий орел клюнув нас у дупу, вони нарешті очухалися і почали вивалювати на наші голови все, про що мовчали 23 роки, нехтуючи професійним обов'язком. Тепер вони намагаються напоїти ЗСУ боржомі, коли в них уже відмовили нирки і щиро вважають себе порядними людьми, котрі ніяким боком не причетні до ганебної катастрофи.

І солдатики, яких розтлівають "чесні журналісти", теж заслужили тих генералів, яких вони мають. Чому ж ви раніше не звали пресу в свої частини і не казали на публіку, що ви думаєте про своїх генералів? Ви не знали, що армію, в якій ви служите, брутально нищать? Вам було байдуже чим і з ким ви будете захищати народ, якому ви давали присягу, коли станеться війна? Чи ви теж були одурманені загальним миролюбством і заливши мозок російським милом про ЇХНІХ кадєтів та десантуру, відмовлялися вірити різним "параноїкам", що браццкій народ на нас нападе?

Ви не комбатанти, хлопці, ви - жалюгідні жертви Стокгольмського сирндрому. Що ви в першу чергу зробили, вийшовши з оточення? Ви почали хвалити тих, хто взяв вас у полон. Ви заявили, що сепаратисти (це ви так окупантів з колаборантами називаєте) краще держать слово, ніж деякі генерали. Молодці! Путін вам аплодує. Ви так прониклися християнською любов'ю до ворогів, що забули, ХТО вас убиває. Тварюки, котрі всупереч мінським домовленностям, оточили і замінували ваш блок-пост, відрізали вас від води та їжі, повбивали ваших побратимів, що йшли вам на поміч - ДЕРЖАТЬ СЛОВО. І чому це аеромобільні війська - іншими словами - десантура, яка за своєю спеціалізацією призначена для виживання в екстремальних умовах і проведення диверсійних операцій у тилу ворога, сидить на пості "на попє ровно" і чекає, коли добра тьотя принесе їй водички? А може, вам краще побрататися з тими, хто так добре держить слово, та піти разом на Київ, громити підлих генералів разом з шоколадним головнокомандувачем?

А ви знаєте, що хлопців під Крутами теж злили, якщо так розібратися. І спартанціям царя Леоніда у Термопіли теж пімога не прийшла, "подкрєплєнья нє пріслалі". А ви не хочете бути м'ясом. То знімайте погони і йдіть кондукторами працювати. Обісралися - виходьте мовчки, а то деякі екзальтовані кухарки вас уже героями вважають. Бо ви живі, а ті, хто мав мужність піти вам на допомогу - мертві...

І не треба, панове панікери, верещати "нємєдлєннонакажитєвіновнихвтрагєдііподілловайском!!!", бо ви теж - "віновниє". Ви хочете, щоб і вас "наказалі"? Хто приймає рішення, той НЕОДМІННО відповідає за наслідки. Якщо рішення приймає Генштаб - він несе ПОВНУ відповідальність за результат. Якщо ви втручаєтеся у роботу Штабу і нав'язуєте йому СВОЇ рішення, ви ділити з ним відповідальність. А ви що думали? Ви будете командувати кого, куди і коли виводити, а відповідати за жертви дяді за вас будуть?


Ми всі винні в тому, що наша армія розвалена, що в нас бездарні генерали, що ми не можемо САМОТУЖКИ дати належної відсічі ворогові і змушені посилати наших солдатів на вірну смерть, щоб євроатлантична спільнота запрорвадила проти агресора новий етап санкцій, бо якщо ми будемо класти з прибором на думку наших "партнерів" - вони нас залишать наодинці з агресором - і двічінесудимий та всещелегітимний знову воссяде у Межигір'ї на золотому унітазі. Ви репетуєте про тупих генералів і голу-босу беззбройну армію - і тут же закликаєте не підписувати капітуляцій і воювати "дапабєднагаканца". З ким і з чим?

Тупі генералі на нашій совісті (і на совісті "чесних журналістів" - в першу чергу), але вбивають нас не українські генерали (якими б тупими вони не були) і не "Шоколадний Порошок" - вбивають нас москалі. Вони - наш головний ворог. Якби вони не вдерлися в нашу країну - ніхто б нікого не вбивав. Зарубайте собі це на носі ідіоти.

У нашого Глави Держави є 2 ахілесові п'яти: кадрова та інформаційна політика.

Про кадри зараз не будемо: картавий Луценко, який не вимовляє половину букв, як кандидат на посаду спікера - це круто. Поговоримо про інформаційну політику. Концепція правил подачі інформації в умовах війни та система інформаційної безпеки у нас наразі відсутні. Суспільство так і не усвідомило, що ми живемо у стані війни. Причому специфіку воєнного стану не розуміють не тільки капітулянти, а й та частина публіки, котра голосніше за всіх верещить: ганьба!!! зрада!!! шашкі наголо!!! впірьод на мацкву!!!

Якщо і далі так піде, Петро Олексійович ризикує в кращому випадку повторити долю свого кума, а в гіршому - папєрєдніка.

Показовою є ситуація, що склалася навколо 32-го блок поста. У мене не було підстав не довіряти повідомленням влонтерів та ЗМІ про те, що хлопці кинуті напризволяще без води та їжі, а генерали брешуть, брешуть, брешуть (і ніяких планів у них немає). В армії, яка 23 роки готувалася НІ З КИМ НЕ ВОЮВАТИ і яка останні 3 роки була віддана в концесію гражданамроссіі така ситуація цілком закономірна.


Але згодом виявилося, що один чесний волонтер, який ратував за виведення наших вояків з оточення і на чому світ стоїть лаяв брехливих генералів, сам збрехнув - запостив репортаж про "Урал" з понівеченими трупами наших вояків і "чесно" повідомив, що трагедія сталася годину тому. Насправді ж він описував події, які сталися два тижні тому. І демонстрував знервованій публіці вже оплакані трупи.


Можливо, він хотів, як краще. Можливо це - "ложь во спасєніє". Хотілося підняти якомога вищу хвилю народного гніву, щоб змусити тупих генералів чухатися і приймати рішення. Але тоді й брехливі генерали матимуть моральне право заявляти, що вони брешуть з кращими намірами, бо є таке поняття, як військова таємниця та оперативні плани, у які нікому носа стромити не дозволено(і формально вони будуть праві).

І потім, якщо для збурення громадськості потрібно займатися ексгумацією новини 2-х тижневої давнини, то може, ситуація не така катастрофічна, як це повідомляють незалежні журналісти?

Коротше. Я БІЛЬШЕ НІКОМУ НЕ ВІРЮ. І чесно зізнаюсь, що знаю тільки те, що я нічого не знаю про події, які відбуваються на фронті.

І якщо влада найближчим часом не займеться створенням системи подачі об'єктивної та компетентної інформації, ми ризикуємо захлинутися в істериці а збройні сили зануряться в махрову махновщину. Любителі махати шашками, хаяти огульно всіх генералів і штурмувати Генштаб, може, й встигнуть добігти до Парижу і освоїти там престижну професію кіномеханіків та навчитися плести файні капці, не гірші, ніж Батько Махно плів, а ми всі вкотре підемо на перегній, на якому цвістиме московська імперія :(

Останнім часом я навіть не знаю, від кого чекати більшої підлоти: від «кривавого Путєна», чи від «хароших русскіх»? Є в Росії такий собі передовий політик – Михайло Ходорковський: жертва путінського режиму, прибічник реформ і західного вектору розвитку. Засудив був анексію Криму і навіть приїжджав з лекціями в Київ, за що був миттю записаний у «друзі». А недавно цей «хороший росіянин» заявив, що як стане він президентом РФ, то Крим нам не віддасть. І порадив українцям бути реалістами (слушна порада до речі, у тому сенсі, що не варто плекати ілюзій щодо Орди Заліщанської та вишукувати там щось пристойне). І Навальний теж спочатку дуже добре поводився, але віддавати Крим врешті-решт відмовився. Бо Крим – це вам не бутерброд… Хто наступний?

Але ж, скажуть ліберально налаштовані українці, є в РФ і принципові діячі, які не змінили своєї думки, от Нємцов, наприклад, і Макарєвіч… Та є, є! І що нам з того? Принципових та совісних там – жменька, і ніякого впливу на російську владу та на російське суспільство подібні персони не справляють. Більш того, Путін підло використовує цих людей у якості емоційних гачків для сентиментальних хохлів-малоросів.

Зверніть увагу, як блискавично й жорстко російська влада придушила спроби провести марші за федералізацію, і як широко відчинила ворота Маршам Міра. З чого б це? Окрім поліцейської функції (моніторинг настроїв у столиці, взяття «на карандаш» незгодних з діями влади, тощо) поблажливість російської еліти щодо мирних маршів була викликана ще й бажанням відвернути остаточний розрив зв’язків між українським та російським суспільством. Адже ексклюзивні стосунки між українцями й росіянами є плацдармом для імперського реваншизму. Бо чого гріха таїти, Україна залишилася беззбройною перед лицем російської агресії не в останню чергу через ілюзії щодо «братнього народу», які плекала переважна більшість української еліти та суспільства, через сліпоту щодо ворожого ставлення основної маси росіян до української держави та української нації, що руйнувало мотивацію до посилення власної системи безпеки. Бо якщо відкинути «братню» Росію, то з ким тоді воювати – не з поляками ж та словаками…

Тому нам показали 50 тисяч милих, інтелігентних облич, нам показали «іншу Росію» і натякнули, що це і є СПРАВЖНЯ Росія – вона засуджує агресивну путлєрівську політику і протягує руку дружби братньому українському народові. Та й решта росіян – не така вже тупа вата, просто вони трошки зазомбовані, а от проженуть кремлівського карлика, спаде з очей їхніх облуда – і ми знову помиримося та побратаємося…

Для кремлівських маніпуляторів надважливо, щоб стосунки українців з росіянами залишалися емоційно більш насиченими, ніж їхні стосунки з іншими народами. Причому, емоції зовсім не обов’язково мають бути позитивними. Цій братії навіть не страшно, якщо з боку українців буде ненависть, якщо ця ненависть, як і раніше, буде маргінальною (ну, ви ж знаєте, якщо ви ненавидите – значить ви переможені). Найстрашніше для них, коли ми остаточно до них збайдужіємо і перестанемо надавати контактам з ними ексклюзивного характеру. Тому нагодувавши нас під зав’язку кулями й снарядами, кремлядь підносить нам на блюдечку купку хороших росіян – і я вже не знаю, хто з них насправді хороший, а хто просто придурюється і відпрацьовує завдання ФСБ…

Але ж, скажуть рефлексуючі українці, не схильні до печерної русофобії, як же ж бути з тими громадянами РФ, котрі щиро нам співчувають, хіба вони винні, що вони – у меншості і нічого не можуть вдіяти… Не винні. Тільки ж і МИ – свідомі й адекватні українці – теж не винні, що ми в меншості і не здатні впливати на наш народ, але ж нам ніхто скидок не робить, і на нашій шкурі відбиваються ВСІ наслідки вибору наших пришелепкуватих співгромадян. Якщо у Путіна остаточно знесе дах – і він наважиться на повномасштабну інтервенцію, на мою голову падатимуть російські бомби, бо політики, ЯКИХ Я НЕ ВИБИРАЛА і яким я противилася в міру своїх скромних сил і можливостей, здали ядерну зброю і розвалили українську армію. Мої батьки в зоні окупації вже четвертий місяць сидять без пенсії, хоча вони ніколи в житті не голосували за Двічінесудимого, не верещали «натонамнєнадо!!!» і не обвішувалися колорадськими стрічками – вони є цілком свідомими, мислячими громадянами. Але Лугандон все одно звалився їм на голову з усіма його «прєлєстями», як і тим ідіотам, котрі бігали на референдум, а тепер голосніше за всіх репетують «пачімукієвнєплатітнампєнсіі???». Ми ж несемо хрест разом з нашим затурканим, безхарактерним народом і розплачуємося по повній за неспроможність навернути його на путь істинний, то чому хороших росіян треба звільняти від тягаря колективної відповідальності за те, що витворяє їхній дикий, агресивний народець?

Вони ж користуються (прямо, чи опосередковано) благами, награбованими у інших народів. У всіх росіян – і в поганих, і в хороших – рівень життя та перспективи самореалізації кращі, ніж у мешканців решти колишніх республік СРСР, бо в них є труба, а труба є бо присвоїли собі землі народів Сибіру і освоїли їхні ресурси за наш кошт. Коли вся європейська частина СРСР включно з Москвою опалювалася українським газом, то це так було й треба, а коли вичерпали всі наші запаси, то зразу заявили: «хватіт карміть хахлов». Тож доведеться їм усім саночки возити …

Нам же своє робити: боронити свою Вітчизну від агресорів та окупантів. А вони там у Заліссі хай самі розбираються хто з них справжня Росія, а хто несправжня …

Тут деякі мої френди дорікають мені, що я керуюся подвійними стандартами, виступаючи проти незалежності Шотландії. Шановні, я не проти. Якщо шотландцям так кортить мати свою державу - то флаг їм Андрєєвський у руки - свободу ж, як відомо, не спинити. Однак, референдум показав, що більшість мешканців Шотландії остаточного відокремлення від Британії не хоче, а ті, що хочуть, не готові згадати старі добрі часи і вийти за рамки цивілізованих методів здобуття незалежності від клятих англосаксів.

Але не можу я всією душею підтримувати те, за що так затято ратують наші воріженьки. Ну хочеться недобитому Жандарму Європи та його посіпакам остаточно добити Майстерню Світу. А ВБ все ж таки - наш союзник. Поганенький, звичайно, але який є - принаймні, кращий за німців з французами. І треба бути останнім ідіотом, щоб у скрутний момент бажати послаблення союзників на користь полтичних сил, які співають дифірамби Путіну. Лідер Шотландії так хвалив Путіна після анексії Криму, що у мене виникла стійка антипатія до його ініціатив. Звичайно, я не вірю, що новонароджена держава Шотландія визнає анексію Криму вкупі з Дондурасом і Лугандоном, але відокремлення Шотландії стало б суттєвим моральним підкріпленням для тих, хто бажає розчленування України та послаблення тих країн світу, які стримують агресію РФ.

І не можу я ставити на одну дошку російський та британський імперіалізм. Британська експансія попри всі негативні аспекти, носила цивілізаційний характер. Все, що англійці відбирали у підкорених народів, ішло в топку прогресу. А російський імперіалізм існує за принципом: "ні собі, ні людям". Росія і сама ніколи нормально не жила, й іншим не давала.

Тому я цілком задоволена результатами шотландського референдуму і реакцією вати на поразку європейських друзів Путіна.

Тимошенко ініціює референдум про вступ України в НАТО

Юлія Володимирівна все робить вчасно.

Після нападу РФ на Грузію, коли Україна ще мала час підготуватися до протистояння московській навалі, Юлії Володимирівні НАТО було не надо. Вона ратувала за якусь міфічну Європейську колективну систему безпеки та оборони і мріяла перетворити Україну на місток, по якому могли б швендяти туди-сюди всі, кому не лінь...

Хоча її попереджали, що "Європейська система безпеки" означатиме для нас російську окупацію ,
але хто тоді слухав різних параноїків, котрі намагалися посварити нас з Росією і нагнітали обстановку?

Тепер Юлії Володимирівні забандюрилося спішно проводити референдум про вступ до НАТО в умовах російської окупації. Навіщо? Ми вже подали заявку? Нам дали ПДЧ?

Але на носі вибори. Перспективи "Батьківщини" невтішні. Тому треба про себе нагадити гучним піар ходом. Навіть якщо поспішний референдум дасть негативний результат і заблокує вступ до НАТО на довгі роки. То все дрібниці. Референдум по НАТО - це чудовий спосіб сумістити приємне з корисним: з'явитися у зомбоящику в новому костюмі і догодити кумові (ну, самі знаєте ЧИЄМУ).

Напоследок распишу по Иловайску. То, как вижу это я и как могу реконструировать это я по сообщениям о передвижении войск.

Ситуация следующая. Что планировалось изначально?

Изначально планировалось окружить ДНР и ЛНР, пресечь поставки оружия и принудить их к сдаче. Для этого требовалось окружить основные «островки». В том числе, Донецк и Луганск.
Здесь нас предметно интересует Донецк. Взгляните на карту, пожалуйста, это важно. Используйте Гугл-Карты.

Видите шоссе H21? Трасса, которая идет из Донецка прямо на восток, потом поворачивает на север и доходит до Луганска?

Фактически, это была «дорога жизни» ДНР. Потому что с севера, запада и юга ее вообще и Донецк в частности окружали наши войска. Через эту трассу у них шло сообщение с Луганском и с российской границей.

Наши поначалу попытались ее перерезать, взяв Шахтерск. Их оттуда отбили.
Тогда наши ударили с юга и пошли на Иловайск.

Логично ли это было? Правильно ли это было?

В общем-то да. Логично и правильно. Но лишь исходя из того, что российские войска не ломанутся через границу.

В этом — наша слабость. Мы всю эту кампанию вынуждены рассчитывать на то, что Россия не перейдет еще одну грань. Июльский «котел» на юге Луганской области был вызван тем, что наши войска допустили, что россияне не начнут палить через границу. Соответственно этот, иловайский, котел был вызван тем, что наши не допускали, что россияне пойдут на прямое, неприкрытое вторжение.

Ребята, поймите очень важную вещь: они это не допускали не потому, что дураки, а потому что, допустив все это, изначально не стоило рисковать и переть на ДНР с ЛНР. А если бы и стоило, то пришлось бы это делать без попыток окружить и отрезать от России и друг от друга, простым тупым выдавливанием с огромными потерями. Вы бы сами им это не простили. Вы бы сами кричали «вы что, идиоты, куда ломитесь в лоб — отрежьте их от границы! Ежу же понятно…».

К слову, сейчас мы тоже выстраиваем оборону, исходя из допущения, что Россия не перейдет самую последнюю черту — не полетят самолеты, не будет выброшен морской десант, не ломанутся танки через Чернигов на Киев… Потому что если исходить из этого, то стоит вообще все силы оттянуть поближе к столице и ключевым городам, забив на весь Донбасс.


( Read more... )

Отдельная тема — стоило ли бросать подкрепление в Иловайск до 24-го, как то просил Семенченко. Возможно, по логике, не допускающей российское вторжение, и стоило. С другой стороны, сейчас уже очевидно: если бы тогда наши перебросили туда дополнительные силы (именно в сам город), в итоге эти силы попали бы в окружение вместе со всеми.
Вот. На истину в последней инстанции не претендую: я не на Банковой и даже не на Рыбальском острове сижу, ко мне на стол доклады разведки не кладут.

Но из того, что я знаю, ситуация выглядит как-то так.

http://www.szona.org/%d0%b8%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%b9%d1%81%d0%ba-%d0%b1%d1%8b%d0%bb-%d0%bd%d0%b5%d0%b8%d0%b7%d0%b1%d0%b5%d0%b6%d0%b5%d0%bd/

Я оце помічаю, що як тільки відновлюється чергова активна фаза АТО, як тільки починають наші воїни гнати в шию колорадське воїнство, зразу в І-неті з'являються гігабайти інформації про те, як Штаб зливає АТО, про неподобства, що творяться у збройних силах, про заниження даних щодо кількості загиблих, про пияцтво, зраду й крадійство серед вищого офіцерського складу, тощо.

У мене такою інфою забита вся стрічка в ЖЖ, і кожне друге інтернет-видання додає свою ложку дьогтю до радісних звісток про визволення українських міст і сіл від російських окупантів.

Ні, я цілком згодна, що моральний та професійний рівень особового складу ЗСУ залишає бажати кращого, що там є і пияцтво, і зрада, і крадійство, і жахливий непрофесіоналізм та безвідповідальність. Але скажіть на милість, шановні правдолюби і правдоруби, що МЕНІ робити з цією інформацією?

От взнала я, що у Штабі сидять паркетні генерали й тилові щурі, які бездарно марнують час, матеріальні ресурси та життя солдатів. І що далі? Йти пікетувати штаб АТО? Пікетувати адміністрацію Президента з вимогою замінити одних паркетних генералів на інших? Підстерегти якогось генерала у темному закавулку і добряче натовкти йому пику, щоб сумлінно виконував свої службові обов'язки? Опустити руки і гірко заплакати?

Та й звідки я знаю, наскільки правдива й компетентна критика керівництва і ходу військової операції на Донбасі?

Тому, гадаю, всім цивільним шпінгалетам, що прикипіли до моніторів, не варто перепощувати сумнівні повідомлення та "компетентні аналізи" диванних стратегів і не розносити паніку, а подумати, що вони конкретно можуть зробити для допомоги нашим збройним силам.

Звістку про розпад парламентської коаліції у ВР та відставку прем'єра Яценюка у Держдумі РФ зустріли оваціями. Така зловтішність наших північних сусідів на тлі їхніх безперервних конфузів виглядає дещо комічно. Певно, заліщанська еліта вирішила, що повертаються старі добрі часи, коли сварки між президентом (Ющенко) та прем'єром (Тимошенко) зводили нанівець досягненя Майдану-2004 і робили український політикум зручним об'єктом для кремлівських маніпуляцій.

Історія, звичайно ж, частенько повторюється, але далеко не завжди історичні паралелі приводять туди, куди хотілося б. Ситуація зараз трохи інша, ніж 10 років тому, та чим би Госдура не тішилася ...

( Read more... )

Зацініть красу ісконної антиномії: мочіть укропов нє скриваясь ... споров погони.

Тобто українців треба мочити, але погончики "на всяк случАй" спороти. Щоб можна було викрутитися - ето нє ми, ето армія Навароссіі, гражданская вайна там у ніх, че нє панятна?

Якщо мене спитають, яка головна риса російського характеру, я відповім коротко: ПІДЛІСТЬ. І що найгірше - це те, що вони своєю підлістю пишаються.