Зайці-кролики

[dniprovska]

Звістку про розпад парламентської коаліції у ВР та відставку прем'єра Яценюка у Держдумі РФ зустріли оваціями. Така зловтішність наших північних сусідів на тлі їхніх безперервних конфузів виглядає дещо комічно. Певно, заліщанська еліта вирішила, що повертаються старі добрі часи, коли сварки між президентом (Ющенко) та прем'єром (Тимошенко) зводили нанівець досягненя Майдану-2004 і робили український політикум зручним об'єктом для кремлівських маніпуляцій.

Історія, звичайно ж, частенько повторюється, але далеко не завжди історичні паралелі приводять туди, куди хотілося б. Ситуація зараз трохи інша, ніж 10 років тому, та чим би Госдура не тішилася ...

Конфлікт між президентом Порошенком та прем'єром Яценюком, якщо такий дійсно має місце, не призведе до тектонічних розламів у електоральному середовищі, як це сталося унаслідок конфлікту між "Тигрюлею" і "любими друзями", бо Яценюк на відміну від Тимошенко не є харизматиком, а досягнення його на посту глави уряду є далеко не блискучими.

Ні, Яценюк - не найгірший прем'єр за період Незалежності - швидше, навпаки: один з найбільш сумлінних і компетентних, але спадщина, яку йому залишили "кровосісі" дає дуже обмежений простір для маневру, тому улюбленцем публіки Арсеній Петрович навряд чи стане. І якщо він піде на вибори окремою колоною (а його публічний демарш, безперечно, було зроблено з прицілом на дострокові вибори), то навряд чи завдасть серйозних збитків партії Президента. Швидше, відкусить якісь відсотки у "Батьківщини" і, можливо, у гриценківської ГП.

А от на кого слід звернути увагу, то це на О. Ляшка з його Радикальною партією.

Українську політику останніх років можна охарактеризувати як "вінтажну". Коли публіці набридають діючі політики, вона починає шукати нові обличчя в загашниках старих політпроектів. Так сталося, наприклад, з С. Тігіпком - бронзовим призером президентських перегонів-2010, котрого 13% електорату розцінили як свіжу силу.

Сюрпризом перегонів-2014 стали Петро Порошенко і Олег Ляшко, що абсолютно несподівано вирвалися у фаворити. Різкий спурт цих кандидатів був обумовлений однаковими чинниками: вони були причетні до Майдану, але непричетні до ганебних лютневих угод, які "розмазали" рейтинги "тригетьманату" і спромоглися провести якісні піар-кампанії. Якщо Порошенко позиціонував себе як поміркованого, виваженого політика, то О. Ляшко - як радикального.

З П. Порошенком загалом усе ясно. Він - представник крупного капіталу, людина досвічена у партійному будівництві та фінансово самодостатня. А от що являє собою Ляшко, чия партія нині є лідером електоральних симпатій, - важко сказати достеменно. Цю особу доречніше кваліфікувати як шоу-мена, ніж як політика.

Як і Порошенко, Ляшко неодноразово змінював політичну орієнтацію, тому і його нинішню радикальну патріотичну риторику не варто поспішати сприймати за чисту монету.

Ми вже стикалися з випадком, коли під спідницею суперрадикальної, патріотичної та антиолігархічної Тимошенко у Раду пролізла ціла купа олігархів та українофобів, взятих (за скромну плату) на перевиховання...

Останні соціологічні дослідження чітко свідчать, що кольовора палітра нової ВР буде суттєво відрізнятися від попередньої. Але може так статися, що як і у попередні роки, ЯКІСНОГО оновлення законодавчого органу не відбудеться. Та ж сама публіка, змінивши кольори та прапори, пропхається в Парламент і буде творити звичні для неї неподобства, прикриваючись новими вивісками.

І все це в умовах, коли Країна стикається зі смертельними викликами. Перемігши ворога на фронті, ми можемо отримати смертельний удар з тилу, запустивши у ВР черговий табун троянських коней, які дезорганізують і паралізують політичну систему і створять передумови для демонтажу суверенної, соборної держави.

Тому мінімум, що може зробити суспільство (зокрема, Майдан) - це добиватися виборів за відкритими списками.

А максимум - народити нарешті нову політичну силу.

Comments

[engstrom]

Та хай там хоч застреляться у думі))

[dniprovska]

Такі не застреляться. Будуть небо кіптити.

[engstrom]

((