Кримська війна

[dniprovska]

Останні події в Криму породжують цілу низку питань і припущень щодо причин і рушійних сил деструктивних процесів.

Версій може бути декілька:

1. Рука Кремля, яка планомірно і професійно дестабілізує ситуацію в Криму з метою заблокувати шлях євроатлантичний України (після втечі Януковича підписання Асоціації стало питанням тижнів).

2. Боротьба за владу між різними угрупованнями кримського політикуму

3. Боротьба за владу, що підігрівається Москвою з метою дестабілізації ситуації в Україні і блокування євроатлантичного напрямку.

Учора проросійські сили завдяки мобілізації кримськотатарського населення зазнали болючої поразки. Рада Криму відмовилася приймати сумнівні рішення щодо статусу Криму, а А. Могильов втримав посаду прем'єр-міністра АРК.

Сьогодні ситуація радикально змінилася. Будучи неспроможними "закидати шапками татарву і бендер", проросійські сили вдалися до терористичних дій: захопили ключові адміністративні будівлі і вивісили на них російські прапори.

Далі починається абсурд. До приміщення ВР АРК заходять депутати і після спілкування з терористами оголошують про ініціювання референдуму з питань статусу Криму.

Кращого способу дискредитувати Референдум в очах громадян України, кримських татар, міжнародної спільноти і навіть в очах мешканців Криму важко знайти. Референдум, ініційований під дулами автоматів визнати легітимним можуть тільки хворі на голову (або шовінізм) політики і громадяни.

Або Путіну остаточно начхати на долю жителів АРК і він витрішив влаштувати в Україні перманентну бійню, або вся ця катавасія затіяна тими, хто хоче показати себе більш ефективним менеджером у Криму, ніж Могильов. Або політиків, які хочуть показати себе ефективними менеджерами едементарно використали, щоб влаштувати бійню в Криму.

У будь якому разі зараз потрібна вкрай зважена, продумана реакція з боку Києва, а ще більш нам потрібна МІЦНА і ДІЄВА підтримка з боку світової спільноти територіальної цілісності України.