КОМУ ГАНЬБА?

[dniprovska]

Україну облетіла приголомшлива звістка – партія влади вирішила таки прийняти закон про мови від українофобів Ківалова-Колєсніченко. Під стінами Верховної Ради з цього приводу зібралося близько тисячі протестувальників. І я там була – видовище, скажу я вам, жалюгідне. Міліції, певно, більше, ніж захисників мови. Правда, народ прибував і, можливо, у час Ч там збереться хоча б пара тисяч свідомих громадян. Один літній чоловічок з числа щирих патріотів, а може, провокаторів (так зразу й не розбереш) навіть кинув: «За таке треба вішати!»

Кого вішати? Ківалова? Клюєва? Януковича? За що? Вони ж зайди, що з них узяти? Вони ніколи не приховували ні свого презирства до України ні бажання потіснити державну мову, від якої у них зводить щелепи. Їх посаджають-повішають, а на їхнє місце прийдуть нові, ще агресивніші.

Якщо вже хтось і заслужив добрячого стусана під те місце, яким гріють депутатські крісла, то це наша ерзац-опозиція: патріотики з довгими вусами, які підтримують політичних аферистів і прикривають вишиванками антиукраїнську сутність партій, у яких вони годуються; «любі друзі» з масними пиками і бездонними кишенями; «чесні полковники», які не знають, куди прилаштувати свої наполеонівські амбіції; смугасті кролики та інші політичні імпотенти, котрі метушаться у зомбоящику, немов причинні, роблячи вигляд, що борються за Україну, муляють очі й збивають людей з пантелику.

Цікавий збіг обставин. Опозиція заблокувала трибуну ВР. Всерйоз і надовго, як у 2003, або у 2007. Аж ось партія влади виказує бажання внести до порядку денного закон про мови. Що робить опозиція? Опозиція вирішує розблокувати трибуну і усім скопом їде до Качанівської колонії провідати тамошню великомученицю. Партія влади нагло користається ситуацією і несподівано вносить до порядку денного ганебний закон. Опозиція сміливо кидається у бій. (Для бою усе готове: плакат із триголовим змієм-україножером, ікона, листівки із закликами припинити знущатися над державною мовою, прапори, намети для активістів, дудки, барабани, і.т.д., і.т.п). Так і хочеться спитати: «По чом білєти в цирк?».

Мусування мовної тематики і смикання населення за нервові кінцівки вигідне як для влади, так і для псевдо-опозиції, чиї рейтинги останнім часом залишають бажати кращого. Приймуть «бандити» закон про мови − галичани і національно свідомі інтелігенти сказяться і побіжать обирати «своїх», а мешканцям Чернігівської, Сумської, Черкаської та інших областей, де є 10% російськомовних мешканців, розкажуть, скільки з їхніх кишень вивернуть коштів для впровадження регіональної мови і як важливо віддати якомога більше голосів депутатам від опозиційних партій, щоб у майбутній ВР сформувалася проукраїнська конституційна більшість. Та й противсіхи одумаються (можливо).

Одна громадська організація пригрозила Януковичу і Ко., що у разі прийняття закону про мови, вона докладе усіх зусиль, щоби знищити їхні рейтинги на Сході і Півдні. (Яким чином, цікаво? Будуть більше презервативів роздавати із зображенням Гаранта?) Не туди мітите, панове. Партію влади критикувати, звичайно, треба, але її рейтинги невпинно нищить економічна кон’юнктура. З Януковичем уже і так усім усе ясно, а тих, хто й понині залишається його адептом, уже нічим не переконаєш.

Вістря критики треба спрямовувати переважно на суб’єктів, які маскуються під патріотів-опозиціонерів. Перш, ніж вступати у вирішальний бій з реакційними, антиукраїнськими силами, потрібно очиститися від наволочі у шароварах, яка спекулює на національній ідеї, а потім продає її оптом і вроздріб, ледь дорвавшись до влади.

Об’єднана опозиція безперервно б’є себе кулачком у курячі груди і пищить, що вона зупинить бульдозер Януковича і перейде у контрнаступ, але спромоглася лише наступити на вчорашні граблі. З ким, цікаво, вони будуть відроджувати мову, культуру і духовність? З паном Волковим, який уже знову з Нею і пасеться на Сумщині у якості представника Батьківщини? А може, пан Медведчук, незмінний радник Леді Ю, стане адвокатом української мови?

Злочинна влада і квазіукраїнська опозиція – це єдність протилежностей, на якій тримається каркас театру політичного абсурду. Вони потребують одне одного, доповнюють одне одного і живляться одне одним. Ідіотизм нашого Гаранта є тою силою, яка не дозволяє остаточно здутися рейтингам його суперниці. Продажність і безідейність більшості опозиційних депутатів дозволяє владі чинити беззаконня, руйнувати нашу державність та відвертати народ від демократії (уособлену істериками і скандалістами).

Перед початком акції на захист української мови між протестувальниками виник невеликий конфлікт. Представники громадських організацій відмовилися пропускати до будівлі ВР людей під прапорами БЮТ. Правильно зробили. Годі дозволяти паразитам піаритися на ідеї, яка не має до них ніякого стосунку. Пора брати прапор боротьби у власні руки.