Егоїстичний погляд на Світові Війни

[dniprovska]

Сьогодні у мене у стрічці кожен другий пост - про початок ІІ Світової війни... Скільки жахів вона принесла людству... А до цього ми відмічали роковини І Світової Війни і теж згадували усі жахи з нею пов'язані.

Але мені оце спало на думку, що якби не було цих жахливих світових війн, то і мене б на світі не було ...

Якби не Перша Світова, то моя польська прабабуся ніколи б не зустрілася в Одесі з моїм українським прадідусем.

Якби мого дідуся не поранили під час ІІ Світової, то він би продовжував служити у совіцькій армії, і його б послали кудись на Далекий Схід, чи в Казахстан, чи, може, у Первопрестольну - і тоді б мої тато і мама не зустрілися б у інституті, і не побралися б.

Тому я навіть не знаю, як ставитися до цих світових трагедій. Ніколи знову?

На все воля Провидіння ...

Comments

[vie_chen]

Провидіння не займається диктатом власної волі, крім критично важливих моментів, само-собою, та й то не завжди, якщо люди проти.. І не нав*язує її. Бо вибір. Отож, люди несуть повну відповідальність за свої вчинки. У межах власних можливостей, звичайно. Яких можливостей - питання дискусійне вже.

[dniprovska]

Я - прибічниця детермінізму, як Ейнштейн. бог не грає у кості.

[vie_chen]

жорсткий детермінізм не має сенсу. Бо прямо суперечить свободі вибору. І не тільки. Просто не має сенсу. А м'який - навпаки.

Це значить, на практиці, так: кожен може мати стільки контролю над ситуацією (і вибору, відповідно), скільки може і хоче. Хоч над всім світом. Але за вибір цей розплачується, відповідно. Отож, більшість адекватних не лізе в позамежові дебрі, хоч і може, бо нафіг треба кому лишньої відповідальності, якщо він адекватний. І т.д. Глобальний плейфілд такий. І це не теорія.