К чорту аналітику

Після інциденту з малазійським Боїнгом, збитим російськими окупантами й колаборантами (яких англомовна преса сором'язлово іменує "Ukrainian rebels"), у інформаційний простір, немов рештки загиблих з неба, посипалася аналітика.

Усі обсмоктують санкції, вимірюють параметри пастки, у яку протрапило нещасне Х**ло і дають суперечливі прогнози...

Не знаю, можливо це - виключно суб'єктивне почуття, але у мене немає бажання спекулювати на тему наслідків збитого літака. І справа не у втомі від політики, а в тому, що коли на вас насувається цунамі, безглуздо перевіряти чистоту пісочку на пляжі та вимірювати температуру води.


Кажуть, що світова демократична спільнота чітко розрахованими і вивіреними санкціями хоче послати лідерам РФ месидж, що так, як вони роблять - робити негарно, і що настав час зупинитися.

Ну-у-у... демократи - вони такі демократи :) Колись демократичні держави намагалися мирно співіснувати з Гітлерівською Німеччиною та Радянською Росією і обійтися малими (точніше, чужими) жертвами. Що з цього вийшло - всі знають: вийшла ІІ Світова Війна, незліченні людські й матеріальні втрати, приниження Європи та незаживаючі рани.

Потім світова демократична спільнота намагалася уникнути розпаду СРСР, про що свідчила промова Джорджа Буша Старшого у нашій Верховній Раді, де він застерігав нас від самогубчого націоналізму.

Коли стало ясно, що врятувати наскрізь прогнилу імперію неможливо - віддали на відкуп Російській Федерації пост-радянський простір...


Кажуть, скупий платить двічі, а боягуз двічі вмирає. Жадібна й боягузлива цивілізована спільнота знову поскупилася на санкції, коли санкціями ще можна було зупинити очманіле від реваншизму чудовисько, і побоялася задіяти збройну силу, щоб придушити російську експансію у зародку.

Тому готуємось гідно зустріти черговий апокаліпсис.