Серпень ...

Paul VERLAINE (1844-1896)


Allégorie

Despotique, pesant, incolore, l'Eté,
Comme un roi fainéant présidant un supplice,
S'étire par l'ardeur blanche du ciel complice
Et bâille. L'homme dort loin du travail quitté.

L'alouette au matin, lasse, n'a pas chanté,
Pas un nuage, pas un souffle, rien qui plisse
Ou ride cet azur implacablement lisse
Où le silence bout dans l'immobilité.

L'âpre engourdissement a gagné les cigales
Et sur leur lit étroit de pierres inégales
Les ruisseaux à moitié taris ne sautent plus.

Une rotation incessante de moires
Lumineuses étend ses flux et ses reflux...
Des guêpes, çà et là, volent, jaunes et noires.

http://poesie.webnet.fr/lesgrandsclassiques/poemes/paul_verlaine/allegorie.html

АЛЕГОРІЯ

Цей Серпень, цей тиран, що звик палить, сліпить,

Душить і мордувать - і назирати страти,

Розлігся й позіха: кого б іще скарати?

А жнець знеможений на суголовку спить.



Все висохло, спеклось, земля волає: «Пить!»

I птаство мусило води у рот набрати,

А небо голубе, розплавлене стократи,

У нерухомооті безмовній аж кипить.



Не строчать коники, завмерли всі комашки,

Струмки покинули шумкі свої замашки,

Не грають, не дзюрчать- заїла мілкота;



Лиш світляні по них перебігають брижі,

Та поміж бляклих трав, що й вітер не хита,

Ще шершні де-не-де літають чорно-рижі.

http://www.ae-lib.org.ua/texts/verlaine__poesie_by_lukash__ua.htm#7-01