Не чіпай г...на, хай воно не воня?

[dniprovska]

У зв'язку з напруженою ситуацію в Криму думки нашої свідомої публіки полярно розділилися.

Одні (включно з військовою радою ВМС) запевняють, що не треба піддаватися на провокації і вирішувати проблему виключно мирним, дипломатичним шляхм, інші закликають показати клятим москалям "кузькіну мать".

Я, чесно кажучи, не знаю, як поводитися в такій ситуації.

З одного боку це - не діло, коли урядові будівлі, аеропорти та комунікації незалежної країни захоплюють "невідомі" у військовій формі, а керівництво ВМС запевняє, що юридичних підстав для застосування сили немає.

А якщо ці марсіанські війська на своїх БТРах приїдуть до Києва, вдеруться у приміщення ВР та Кабміну, зберуть усіх добкіних-бобкіних-чечетових-царьових і без шуму й пилі оберуть прем'єром Кровосісю, то що, і тоді не піддаватися на провокації?

З іншого боку: перш, ніж показувати комусь кузькіну мать, треба переконатися, що вона у нас є...

Одним словом: не знаю.

Але у зв'язку з провокаціями "братнього народу", пригадалася мені одна історія, яку мені розказував мій дідусь. Коли його забрали до армії (а це давно було, ще при Сталіні), поставили його, новобранця, мити підлогу в коридорі казарми з одним чистокровним орловським русаком.

"От мию я пол, - каже дідусь, - а цей кацап вошивий покинув швабру, покинув тряпку, плигає коло мене і дражниться: "Хахол-дурачек! Хахол дурачок! А я мовчки собі роблю своє діло. Потом він на вулицю вискочив, морду у вікно встромив - ще й з вулиці на мене дражниться: "Хахол-дурачек, хахол-дурачек! Ти, хахол, мой пол, а я пагуляю. А я собі мию пол. Вимив я пол, підходить він ближче до мене і питає: "Ну что, хахол, справілся?". Тоді я як прицілився, та як дав йому шваброю в бік - що він аж перекинувся. Схватився за бік, очі витріщив: "Ти чаво! Ти чаво!". Тут прибігли командіри, усі збіглися - віднесли його в лазарет"...

Оскільки діло було ще до присяги, то, як пояснив дідусь, інцидент зам'яли. Та й стаття тоді була за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, так що провокатору теж дісталося. Але більше він не дражнився і наряди виконував справно.

Оце я думаю, що якби на місці мого дідуся був сучасний ліберал, він би мовчки вимив підлогу, витерся брудною ганчіркою і задовольнився б тим, що конфлікт вирішено мирним, дипломатичним шляхом. Якби на тому місці був сучасний істеричний радикал - він би бігав за своїм кривдником зі шваброю, поки його самого не забрали б у лазарет.

Треба здачі давати, треба. Тілльки щоб здача повною була, потрібна витримка і влучність. Хай трошки ближче підійдуть. А ми з силами зберемося. Бо після того, як країною Янукович з Тєлєгіною порулили, армія в нас самі знаєте яка.

А коли маєш справу з "братнім народом" схибити не можна ні за яких умов. Ведмідь же, самі знаєте.