![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dniprovskaІнтернет-троллінг – це постріл у майбутнє. Маси опромінюються Зомбоящиком, а Мережа знімає вершки, бо там зазвичай товчеться найбільш активна й креативна частина суспільства та молодь. За Поребриком це зрозуміли давно. І потурбувалися про те, щоб опанувати цю сферу. Недарма ж «болотяні» революціонери, які водили креаклів по Москві, поки ті не захекалися і не втратили бажання бунтувати проти влади, починали як популярні блоґґери.
Десь у році 2012 почався масовий вихід українських ЖЖистів на ФБ. Популярні юзери урочисто «клали перо» у LJ і заявляли про свій перехід на фейсбучну платформу, бо «там усі наші, там перспективний майданчик, а тут нема перспектив». ЖЖ зажила славу підмосковної контори, де жива думка тоне у кислих щах, а ФБ подавався як острівець свободи. Правда, у 2011 р. російська компанія викупила пакет цукербукерових акцій і отримала можливість залучити своїх менеджерів до управління т.з. «кириличним сегментом», але хто тоді зважав на такі «дрібниці»? Публіка поперла за лідерами думок і ЖЖ потроху починав перетворюватися на пустий вулик.
З 2012 р. політична температура в Україні йде вгору і суспільство починає лихоманити: «справа Оксани Макар», мовні баталії, вибори-2012 з бійками і ґвалтом, «врадіївські протести», і, нарешті, епічний пост Мустафи у ФБ, який дав старт Євромайдану.
Злі язики кажуть, що ФБ значно полегшив роботу ФБР, створивши колосальну базу даних, що містить цінну інформацію про контакти, пересування, вподобання, тощо величезної маси людей. Було б дивно, аби ФСБ (та все, що з нею пов’язане) не скористалася чудовими властивостями Фейбуку (і подібних йому мереж). ФБ (на відміну від анонімного ЖЖ) дозволяє персоналізувати і вивести на світ божий масу політично активної публіки, з її контактами, пересуваннями, вподобаннями… У системах, де йде політична боротьба без правил, для окремих політично активних юзерів персоналізація не несе особливих ризиків, бо вони мають солідний дах і бекґраунд, а от для решти – все не так просто… Крім того, формат спілкування у ФБ набагато краще, ніж «уютнєнькій» ЖЖ, підходить для нагнітання емоцій та блискавичного поширення (потрібної) інформації.
Попервах українські користувачі почувалися на ФБ доволі вільно. Там волонтерам дозволяли збирати кошти на армію, там здавалося, що тримаєш руку на пульсі країни. Але як тільки в українському сегменті ФБ з’явилися тенденції, здатні протистояти інформаційним атакам Кремля, Старший Брат моментально взяв наївних «братішок» за горло. Армія тролеботів та російський менеджмент ФБ дозволяли посилати в нокдаун і нокаут «невгодних» і «невдобних» блоґґерів, оперативно зачищаючи інформаційне поле під себе.
Коли життя у ФБ стало нестерпним, з Твіттеру зацвірінькали: ідіть сюди! Читайте наші тві! Тут іще можна вставити свої 5 копійок. Як тільки твітеряни з України понабирали по 400 тисяч фолловерів, їх усіх скопом відправили в бан в акурат перед черговою кремлівською інформатакою. Бо з Твіттером сталася та ж сама історія, що й з LJ і ФБ: російська компанія викупила пакет акцій і поставила своїх менеджерів на «кириличний сегмент».
І скільки б методичок у стилі «як не нарватися на бан» не складали, українські блоґґери будуть регулярно отримувати лаптем по голові, поки житимуть «у приймах» на платформах, якими заправляють не наші менеджери.
Власне яскравою ознакою обмеженого суверенітету України була відсутність у неї свого, суверенного інформаційного простору як наслідок відсутності справжньої національної еліти, зацікавленої в такому просторі. І першою ознакою фактичної суверенізації нашої країни стане створення власної, потужної соціальної мережі та запровадження українського менеджменту в мережах інтернаціональних. Хто зрушить цей камінь, той прокладе собі і нації дорогу в майбутнє.
Десь у році 2012 почався масовий вихід українських ЖЖистів на ФБ. Популярні юзери урочисто «клали перо» у LJ і заявляли про свій перехід на фейсбучну платформу, бо «там усі наші, там перспективний майданчик, а тут нема перспектив». ЖЖ зажила славу підмосковної контори, де жива думка тоне у кислих щах, а ФБ подавався як острівець свободи. Правда, у 2011 р. російська компанія викупила пакет цукербукерових акцій і отримала можливість залучити своїх менеджерів до управління т.з. «кириличним сегментом», але хто тоді зважав на такі «дрібниці»? Публіка поперла за лідерами думок і ЖЖ потроху починав перетворюватися на пустий вулик.
З 2012 р. політична температура в Україні йде вгору і суспільство починає лихоманити: «справа Оксани Макар», мовні баталії, вибори-2012 з бійками і ґвалтом, «врадіївські протести», і, нарешті, епічний пост Мустафи у ФБ, який дав старт Євромайдану.
Злі язики кажуть, що ФБ значно полегшив роботу ФБР, створивши колосальну базу даних, що містить цінну інформацію про контакти, пересування, вподобання, тощо величезної маси людей. Було б дивно, аби ФСБ (та все, що з нею пов’язане) не скористалася чудовими властивостями Фейбуку (і подібних йому мереж). ФБ (на відміну від анонімного ЖЖ) дозволяє персоналізувати і вивести на світ божий масу політично активної публіки, з її контактами, пересуваннями, вподобаннями… У системах, де йде політична боротьба без правил, для окремих політично активних юзерів персоналізація не несе особливих ризиків, бо вони мають солідний дах і бекґраунд, а от для решти – все не так просто… Крім того, формат спілкування у ФБ набагато краще, ніж «уютнєнькій» ЖЖ, підходить для нагнітання емоцій та блискавичного поширення (потрібної) інформації.
Попервах українські користувачі почувалися на ФБ доволі вільно. Там волонтерам дозволяли збирати кошти на армію, там здавалося, що тримаєш руку на пульсі країни. Але як тільки в українському сегменті ФБ з’явилися тенденції, здатні протистояти інформаційним атакам Кремля, Старший Брат моментально взяв наївних «братішок» за горло. Армія тролеботів та російський менеджмент ФБ дозволяли посилати в нокдаун і нокаут «невгодних» і «невдобних» блоґґерів, оперативно зачищаючи інформаційне поле під себе.
Коли життя у ФБ стало нестерпним, з Твіттеру зацвірінькали: ідіть сюди! Читайте наші тві! Тут іще можна вставити свої 5 копійок. Як тільки твітеряни з України понабирали по 400 тисяч фолловерів, їх усіх скопом відправили в бан в акурат перед черговою кремлівською інформатакою. Бо з Твіттером сталася та ж сама історія, що й з LJ і ФБ: російська компанія викупила пакет акцій і поставила своїх менеджерів на «кириличний сегмент».
І скільки б методичок у стилі «як не нарватися на бан» не складали, українські блоґґери будуть регулярно отримувати лаптем по голові, поки житимуть «у приймах» на платформах, якими заправляють не наші менеджери.
Власне яскравою ознакою обмеженого суверенітету України була відсутність у неї свого, суверенного інформаційного простору як наслідок відсутності справжньої національної еліти, зацікавленої в такому просторі. І першою ознакою фактичної суверенізації нашої країни стане створення власної, потужної соціальної мережі та запровадження українського менеджменту в мережах інтернаціональних. Хто зрушить цей камінь, той прокладе собі і нації дорогу в майбутнє.
![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
no subject
Date: 2016-01-15 04:24 pm (UTC)no subject
Date: 2016-01-15 06:39 pm (UTC)