dniprovska

Що спільного між Путіним і Ганнібалом? Здається, нічого. Ганнібал Барка - один з найвидатніших діячів античності, великий полководець, якого ставлять в один ряд з Олександром Македонським... А Путін... Ну, самі знаєте ХТО такий Путін ;)

Але гортала я вчора опус Anthony Everitt "The Rise of Rome...", і мені спало на думку, що між Другою Пунічною війною і нинішньою, московсько-українською, можна провести досить чіткі паралелі. Historia est magistra vitae, це ж усім відомо.

Існує думка, що Ганнібал свого часу припустився фатальної помилки: замість того, щоб одразу рушити на Рим, зробив надто велику ставку на сепаратизм і намагався спершу відколоти від ненависного противника якомога більше провінцій та союзних міст. Але Римська республіка уперто не бажала капітулювати і виставляла проти нападника легіон за легіоном, втягнувши його в болото затяжної війни, котра виснажила його ресурси і довела до поразки.

А починалася кампанія просто блискуче! Ганнібал переправився через Альпи, розгромив римлян біля Тразименського озера і пішов гуляти по римських теренах, як вовк по кошарі...

Римляни буди в шоці, але не здалися і обрали собі диктатором Фабія Максима. Так, так, слово "диктатор", яке нині має негативне значення прийшло до нас із ДЕМОКРАТИЧНОГО Риму. Коли римляни стикалися зі смертельною небезпекою, вони обирали собі диктатора і надавали йому надзвичайних повноважень. Фабія Максима дражнили "Овечкою" за сумирність та неквапливість. І стратегія, яку той обрав, повністю відповідала його вдачі. Фабій зробив ставку на виснаження противника і уникав прямих зіткнень з карфагенським військом.

Публіці така стратегія не сподобалася. Римляни вирішили, що Фабій зливає армію, і коли скінчився термін його диктаторських повноважень, дали йому сандалем під дупу. Ніхто майже не звернув уваги на те, що цей тюхтій сколотив для Республіки величезні (як на ті часи) збройні сили у 87 000 чоловік, котрі більш, ніж у півтори рази переважали п'ятидесятитисячне військо Ганнібала.

Опісля Фабія Римом стали правити консули: Луцій Емілій Павло та Гай Теренцій Варрон. Луцій Емілій був аристократом - щирим римлянином з діда-прадіда - і людиною розумною та розважливою. Він по достоїнству оцінив роботу свого попередника і наполягав на продовженні його політичного курсу. Варрон же був плебеєм (щоб ви знали, плебеями у Римі називали зайд, чужинців) і ратував за якнайшвидше закінчення війни та шукав приводу для вирішальної битви з карфагенянами.

І ось зійшлися римська та карфагенська армія близ містечка Канни... За звичаєм, консули командували військом по черзі. Спочатку Ганібал запропонував вступити в бій Павлу. Той завбачливо ухилився від широкомаштабного зіткнення. А от наступного дня командування перейшло до Варрона - і той радо поліз у бійку ...

Битва під Каннами стала однією з найжахливіших поразок римлян за всю їхню історію! Легіони, які так дбайливо збирав Фабій, зварилися у каннському котлі. І що показово: Луцій Емілій Павло, хоча й намагався до останнього уникати ризикованих воєнних авантюр, коли зав'язалася битва, змагався звитяжно і загинув смертю хоробрих, не поступившись перед ворогом. А істерична вискочка, яка втягнула римське військо у криваву м'ясорубку, дала драла і поскакала до Риму.

У ті часи не існувало ні Фейсбуку, ні навіть телефонів - і римська публіка до останнього не відала, що відбувається, тому римські кухарки не бігали на Форум і не штурмували Сенат з криками: "годі зливати армію!" і з вимогами послати резерви хлопцям під Канни :)

Ось тоді римляни і оцінили по достоїнству тактику Фабія, якого потім обирали консулом аж 5 разів і вже не називали "овечкою", а присвоїли йому прізвисько "Кунктатор" - "Повільний". Римський поет Енній згодом оспівав у своїх віршах цього діяча, написавши, що Unus homo nobis cunctado restituit rem (одна людина зволіканням врятувала державу).

Поки Максим зволікав і телився, у Римі підріс великий полководець - Публій Корнелій Сципіон (названий згодом Африканським), котрий і переламав хребет Карфагену...

_________________________________________________________________________

Мораль у цієї історії, НМД, ось яка: не завжди зволікання смерті подібне - буває і навпаки. Розважливість та обережність не суперечить шляхетності. Рим врятувала шляхетна "овечка" патрицій Фабій Максим. А найдошкульніші поразки від карфагенян зазнали нетерплячі й метушливі плебеї: Гай Фламіній, Марк Мінуцій Руф та Гай Теренцій Варрон, яким свербіло в одному місці.

Ну і головне, щоб ~~Києву~~ Риму нічого більше не загрожувало - ~~Moscovia~~ Carthago delenda est!