politics

[dniprovska]

ХТО ОБ’ЄДНАЄ СХІД І ЗАХІД?

Історія держави починається з географії. Відкрийте карту будь-якої країни і там, як на долоні, ви прочитаєте її долю. Ще Микола Васильович Гоголь відмічав, що Україна не має природних кордонів, зате розділена Дніпром на два береги – це означає, що в неї відсутній імунітет до зовнішніх впливів, і в той же час існує постійна загроза розколу. Тому для нас і досі актуальна проблема цілісності та пошуку національної ідентичності.

У роки Незалежності що тільки не робилось задля збереження єдності й вироблення національної ідеї. Ми обирали главою держави «компромісну фігуру» – велемовного єзуїта, політичного акробата, що балансував на тонкому канаті лукавства, але не втримався і зламав собі шию. Потім нас збирали докупи загребущі руки «добрих господарників» з прагматичним мисленням. Ми підписували універсали, створювали широкі коаліції, проводили культурні заходи типу «Схід і Захід разом». Кожен рік, на День Злуки, ми беремось за руки і символічно об’єднуємо два береги Дніпра, але тонкий ланцюжок рветься і ланки знов розщеплюються по лінії розділу…

Щоб визначити, з якого боку підійти до об’єднання країни, потрібно виявити глибинні механізми суспільної інтеграції. У сучасному світі цементуючим чинником є ринок (обмін товарами та послугами). Там, де є добре розвинений ринок, ніякі мовні, ментальні чи культурні розбіжності не можуть перешкодити політичній інтеграції, про що свідчить досвід Європи, де спочатку на базі ринку утворились централізовані держави, а потім – ЄС. Там, де ринок слабкий, політична єдність рано чи пізно буде втрачена, про що свідчить сумний досвід усіх імперій.

Це може звучати занадто прагматично, але Схід і Захід навіки будуть разом, коли разом бути буде вигідно. Україна набуде чіткої національної ідентичності й сформулює загальноприйнятну національну ідею, коли вона посяде своє особливе, достойне місце в системі міжнародного розподілу праці. 

Інтенсивність обміну товарами та послугами напряму залежить від продуктивності виробництва, тому об’єднання Країни потрібно починати з фундаменту, а саме, зі створення умов для економічного розвитку, підкріплюючи економічні реформи відповідною ідейною складовою. Україну не зможе об’єднати ні абстрактна ідея, ні добра воля свідомих громадян, ні коаліції різномастих олігархів-хижаків, ні якийсь харизматичний (компромісний, сильний, авторитетний) лідер. Україну об’єднає лише НОВИЙ КЛАС. Клас виробників, що оперують рентабельними і конкурентоспроможними економічними структурами, які одержують прибуток не за рахунок пільг і дотацій, пограбування суміжних галузей і над експлуатації людських та природних ресурсів, а за рахунок створення нової доданої вартості, впровадження нових методів та технологій.

Це вони наводять мости через Дніпро, обмінюючись товарами і послугами; вони знімають соціальну напругу, створюючи нові робочі місця; вони формують підґрунтя для справжньої, а не опереткової демократії. Суспільний прошарок, що складає базу для фактичної політичної цілісності й економічного суверенітету держави ще досить тонкий, він лише нещодавно почав усвідомлювати себе як клас і самостійно боротись за свої інтереси. Але процес вже пішов.

І якщо вони вистоять проти натиску реакційної, антидержавної сили і спроможуться створити першу Всеукраїнську Партію Прогресу, то вистоїть і об’єднається Україна.

Софія Дніпровська.