Весело і лячно...

[dniprovska]

Зібралася сьогодні на Майдан, відчиняю двері - а зась! Замок заклинило - хоч з вікна стрибай. Поки мене визволяли, поки міняли замок - час збігав, тож прийшла на мітинг, що називається, в свинячий голос. Та то нічого. Вечірній Майдан ще кращий за ранковий. Вражень - хоч відбавляй.

Біля метро у палатці Демальянсу хтось зазивав підходити і брати стікери "Янукович - підарешт". На сцені виступали прибалти українською мовою, а публіка кричала їм "Мо-ло-дець!!! Мо-ло-дець!!!". У натовпі де-не-де, як таргани, проскакували тітушки і димом вже пахло не тільки на Майдані, а по всьому Хрещатику...


У Маріїнському булькав Антимайдан. Там - Зона, там - порядок і стабільність.

Майдан і Антимайдан - це матерія і антиматерія, розділена нейтральною полосою. Ходять чутки, що ВОНИ хочуть зіштовхнути два Майдани. Але жоден Підрахуй навіть уявити не може, скільки енергії вивільниться унаслідок анігіляції, і куди вдарить ударна хвиля: у сцену Майдану, чи в Межигір'я...

На Майдані немає місця страху і сумнівам. Але по дорозі додому огортає хвиля неспокою. Адже ми невпинно наближаємося до точки біфуркації. До часу Ч, коли питання стане руба: або МИ, або ВОНИ.

І все, що було до цього - лише підготовка до вирішальної битви. Я знаю, хто перший ударить. Це буде підлий, бандитський удар. Але я сподіваюся, що МИ вистоїмо і доб'ємося свого, бо Правда на нашій стороні....