Майдан живий - жива й надія ...

[dniprovska]

Сьогодні вранці зібралася, вділа свої бойові ризОві чоботи з хутряним нутром і пішла на Майдан.

Майдан живий. Він коптить польовими кухнями, тріпотить знаменами і тупає ногами під музику. З Йолки похмуро і сиротливо дивиться Юля – це не її свято. Хоча соратнички постаралися – замовили музон в тєму: «Юля косу носить – в серці сили досить...!». Нє, не гріє...

Усе спокійно. Так, ніби вчорашня ніч була просто страшним сном, що приснився Україні...

Майдан зараз – це мішанина ілюзії і реальності. Там ніби все ніби справжнє , і в той же час – іграшкове. Майдан – це гойдалка. Гоп-гоп: від ейфорії – до відчаю, від відчаю до ейфорії. Ура! Ми переможемо! Майдан зачищають – Боже поможи!

Воно й не дивно. Нація вчиться боротися, тримати удар, підніматися з підлоги після нокауту. Але, шановні, треба вже потроху вчитися тримати себе в руках. Треба мати внутрішній імператив, що служитиме компасом у розбурханому морі політичних баталій.

Нас постійно дезинформують. Нам полощуть мізки. Нас заколисують примарними перемогами. «Система вже нефункціональна. Міліція з народом. Он у Василькові активісти блокують підрозділ ОМОНу, а той дає себе блокувати, бо не хоче служити Януковичу. Та скоро бабушка з платочком буде зупиняти танк!». Але підрозділу дали нарешті наказ – і «Тигр», вищіривши ікла, прорвав пікет – і рвонув на Київ. І знову давлять на мозок: Янукович продав нас Путіну! Підписав таємний договір про вступ до Митного Союзу, за що отримав п’ять мільярдів (особисто) і 35 мільярдів для лохотрату та Сім’ї!

Один опозиційний політик, повідомляє, що в команді Майдану є генерали, які постійно моніторять ситуацію. І що охорона барикад вже наближається до військової. Я бачила ті барикади на Грушевського. Я, звичайно, профан, але у мене було таке враження, що їх городили вихованці дитсадка. Певно, генерали тоді щось моніторили... Але не здогадалися, що Майдан можна і не зачищати – його можна просто блокувати.

Це дає привід особливо нерововим (або добре проплаченим) особам здіймати галас: караул! Опозиція зливає протест! Все пропало! Потрібні рішучі дії!!!

Насправді це не зовсім так. В опозиціє є люди, які свідомо працюють на Кремль/на владу (что, может бить, одно і то же) але я не думаю, що більшість опозиціонерів цілеспрямовано зливають протести, адже навіщо було їх тоді організовувати? Просто наша опозиція не здатна довести протести до логічного кінця – а саме: до зміни влади. Це – свого роду політична інфантильність. Чи імпотентність (називайте, як хочете), обумовлена її соціальною природою. Наша опозиція діє за принципом: заграніца нам поможет. Точніше, протести вони розглядають як допоміжний важіль впливу на українську владу, а основним важелем на їхню думку має бути Брюсель і Вашінгтон.

Один опозиційний діяч, справжній полковник, зробив у своєму блозі обмовку по Фрейду: Саме тому я не роблю жорстких заяв і терпеливо чекаю Вільнюського саміту. А питання - підпишуть, не підпишуть? - для мене стоїть в іншій площині - задіють вони, чи не задіють? - наявні й ефективні важелі, аби на перше питання була лише ствердна відповідь. А ми, українці, поки теж часу не марнуватимемо - Майданами допоможемо, правда?

Тобто, тиснути повинні американці та європейці, а ми в них будемо на підхваті. Наша опозиція не розуміє, або не хоче розуміти, що внутрішні проблеми повинні вирішуватися переважно шляхом задіяння внутрішніх чинників. Це зовсім не значить, що за допомогою до міжнародного співтовариства взагалі не потрібно звертатися. Але зовнішні фактори мають грати допоміжню роль у таких питаннях, як зміна влади і країні, чи визначення її політичного курсу.

Тому майдан, організований опозицією – це свого роду «показовий виступ» для міжнародної аудиторії. Але біда в тому, що іншої опозиції у нас немає. І перед нами стоїть вибір: або карнавал за сценарієм опозиції, або самогубча Коліївщина.

Те, що зараз відбувається в країні, не можна ні недооцінювати, ні переоцінювати. Зараз ми проходимо черговий етап становлення громадянського суспільства. Адже люди нарешті вийшли боротися не за персону, не за Вітю-Юлю-Сеню, а за принципи, за свою гідність, за геополитичний вибір. Проте, в авангарді цієї боротьби так і не стали нові політичні сили. На манєже – всьо тє же: все ті ж лузери, які профукали Майдан-2004.

Країна потрапила у заручниці до можновладного ідіота з кримінальним менталітетом – і щоб визволити її, потрібна неабияка мужність, мудрість і бойова майстерність. А ще – фарт. Сприятливий збіг обставин.

Аналітики й досі губляться у здогадках, чому Янукович не підписав Угоду у Вільнюсі, підготовка до якої коштувала йому стількох зусиль? Кажуть, що нашого Гаранта залякав таки Путін. Проте, на мою думку, страх перед «помстою» був дуже важливим, але не вирішальним чинником. Просто Януковичу не потрібен ні ЄС, ні МС як такі. Йому потрібно багато влади, бабла і гарантії переобрання на другий термін. Все інше – другорядне. Азаров якось обмовився, що останньою краплею стала заява МВФ такого змісту: підписання Угоди про асоціацію не сприятиме отриманню кредиту від МВФ.

Тому Президент, якому не потрібен ні ЄС, ні МС, а багато влади, бабла і переобрання на другий термін, вирішив провернути просту комбінацію. Я не скажу, що ця комбінація красива, але її неважко розгадати. Янукович цілком небезпідставно вирішив (або хтось йому підказав), що у разі непідписання Угоди, отримання кредиту від МВФ на пільгових умовах (тоб-то без підвищення тарифів та інших непопулярних заходів) є більш вірогідним, тому що США не потрібен відновлений СРСР. Звичайно, з рамок перезавантаження Америка не вийде, а от грошенят підкине, щоб одна з найбільших держав Європи не потрапила у сферу впливу Кремля.

Янукович збирався перехопити кредитів ще й в Китаї, щоб мати козирі на руках у торгівлі з Путіним, але всю цю малину йому зіпсував Майдан. Навряд чи Президент був не в курсі щодо зачистки Майдану на Михайлівський площі. Був, і, швидше за все, сам дав наказ «убрать». А от хто постарався (або порадив) «убрать» так, щоб здригнулася вся країна – це питання. Можливо той, хто розгадав «геніальну» комбінацію нашого альтернативно обдарованого керманича.

Як наслідок – облом у Китаї (хто ж буде давати кредити президентові, що сидить на багнетах) і ФЕ від міжнародної спільноти. Правда контакт з Європою і США поки що не втрачений. І МВФ став поступливим, як ніколи. Але доля Угоди (як і доля Держави) залишається під питанням...

Як будуть далі розвиватися події, важко сказати, адже нам невідомо, що зараз відбувається за лаштунками, однак, ми повинні чітко усвідомлювати: у цій політичній баталії є дві сторони: МИ і ВОНО. ВОНО хоче багато влади, бабла і переобрання на другий термін. МИ хочемо жити у вільній, цивілізованій державі. І чим більше нас стоятиме на Майдані, тим швидше ВОНО підкориться нашій волі.

Тому я завтра знову піду на Майдан.