Ложка реалізму в бочку ейфорії

[dniprovska]

Ante victoriam ne canas triumphum
Не святкуй тріумфу до бою
(Крилатий латинський вислів)

Я не хотіла вчора публікувати цей пост. Щоб не псувати настрій собі і френдам.

Адже вчора був Майдан... Хто був на тому Майдані - той бачив. А хто не був - ... теж бачив, тож описувати це дійство зараз немає ні потреби, ні часу.

Цей Майдан показав: щоб там не вищало Останкіно, протест наш не здувся, не злився - він лише набирає силу. Але треба чітко усвідомити: ПОКИ ЩО ми нікого не перемогли, крім гранітного ідола.

І найнебезпечніше зараз - це розслабленість і надмірна впевненість у власних силах. Адже саме в такому стані - розм'якшеному і благодушному - людині (і нації) легко завдати удар у спину...


Ми не повинні заспокоюватися аж доти, доки не висохне чорнило на підписах під Угодою про асоціацію з ЄС. А поки що треба бути пильними і зібраними. І готовими дати відсіч. Адже небезпека чатує на нас і ззовні і зсередини. На Майдані стоять троянські коні.

А в бік Києва скаче "Тигр", що прорвав блокаду у Василькові.

UPD: ОМОН - нопасаран :) Але розслаблятися все одно не варто.

Тож битва за Україну триває.