dniprovska

Оце оглядаюсь я на події, що відбулися за рік – і утверджуюся в думці, що доля нам почала усміхатися, хоча цього ще, можливо, не помічаємо. Ми – нація дріб’язкова й суєтна, за деревами лісу не бачимо, і загальний план осягнути нам важко, тож по інерції продовжуємо жалітися, скиглити і плутати грішне з праведним.

До останнього часу все, що робили українці, йшло на користь Путіну і оберталося проти нас бумерангом. Спроба побудувати Україну без Кучми обернулася притисканням Кучми (а з ним – і України) до Кремлівської стіни, Помаранчева революція обернулася ганебним політичним балаганом, «комфортним для Путіна прем’єром», кабальними газовими контрактами, пустою скарбницею, торжеством Хама, мовною анклавізацією Півдня та Сходу й повним розгромом системи безпеки, зданої в концесію гражданам Россіі.

Але з недавнього часу колесо Фортуни повернулося на 180 градусів – і тепер все, що робить Путін проти України йде на користь Україні і обертається бумерангом проти Росії. Спроба відвадити Януковича від підписання Асоціації з ЄС обернулася повстанням України проти Януковича, що пішло їй на користь. Ну самі посудіть – який з Чивокуні Президент? Це – сором для нації мати такого очільника Держави. А якби Янукович підписав Асоціацію і заробив собі репутацію Євроінтегратора, то міг би й на другий термін переобратися, повторивши трюк Кучми зі спаринг-партнером, благо наші патріоти самі піднесли йому на блюдечку бравого бандьоровця Олежку Тягнибока. І тільки Майдан (точніше, його трагічний фінал) показав чого вартий цей захисник українців.

Криваве побоїще на Інститутській та евакуація Януковича, організовані Москвою, мали на меті занурення українського суспільства у хаос і демонтаж держави. Але країна вистояла, зате розтанули рейтинги політиків, що на роль Глави держави в принципі не годилися. Кличко є надто хорошим боксером, щоб стати розумним президентом, а Яценюк надто сцикливий, щоб бути Головнокомандувачем у воєнний час.

Окупація Криму й Донбасу остаточно прибила рейтинги «комфортного прем’єра» і зламала хребет потужному донецькому клану, що тримав Україну на припоні. Зате сама Росія потрапила у міжнародну ізоляцію і наразилася на санкції, які обіцяють справити фатальний вплив на її економіку.

Так, в України ще є слабкі точки. Наша еліта і досі не єдина, а електорат ще не здатен робити мудрий вибір і страждає на амнезію. Але спроба Москви використати суперечки між різними олігархічними групами в перспективі може сприяти очищенню України від олігархії. Головне – щоб ми не повелися на демагогію і нарешті відчули себе обранцями Долі. Бо Фортуна страшенно не любить, коли хтось нехтує її подарунками.