Моя позиція по ШНР :)

Тут деякі мої френди дорікають мені, що я керуюся подвійними стандартами, виступаючи проти незалежності Шотландії. Шановні, я не проти. Якщо шотландцям так кортить мати свою державу - то флаг їм Андрєєвський у руки - свободу ж, як відомо, не спинити. Однак, референдум показав, що більшість мешканців Шотландії остаточного відокремлення від Британії не хоче, а ті, що хочуть, не готові згадати старі добрі часи і вийти за рамки цивілізованих методів здобуття незалежності від клятих англосаксів.

Але не можу я всією душею підтримувати те, за що так затято ратують наші воріженьки. Ну хочеться недобитому Жандарму Європи та його посіпакам остаточно добити Майстерню Світу. А ВБ все ж таки - наш союзник. Поганенький, звичайно, але який є - принаймні, кращий за німців з французами. І треба бути останнім ідіотом, щоб у скрутний момент бажати послаблення союзників на користь полтичних сил, які співають дифірамби Путіну. Лідер Шотландії так хвалив Путіна після анексії Криму, що у мене виникла стійка антипатія до його ініціатив. Звичайно, я не вірю, що новонароджена держава Шотландія визнає анексію Криму вкупі з Дондурасом і Лугандоном, але відокремлення Шотландії стало б суттєвим моральним підкріпленням для тих, хто бажає розчленування України та послаблення тих країн світу, які стримують агресію РФ.

І не можу я ставити на одну дошку російський та британський імперіалізм. Британська експансія попри всі негативні аспекти, носила цивілізаційний характер. Все, що англійці відбирали у підкорених народів, ішло в топку прогресу. А російський імперіалізм існує за принципом: "ні собі, ні людям". Росія і сама ніколи нормально не жила, й іншим не давала.

Тому я цілком задоволена результатами шотландського референдуму і реакцією вати на поразку європейських друзів Путіна.

Передвиборче

Коли я вчилася у виші, ми проходили курс соціології. І викладач, який нам його читав, щоб обгрунтувати корисність цієї науки, наводив таку аналогію: щоб розібратися, з чого зварений суп, не обов'язково їсти всю каструлю, можна зачерпнути ложкою, попробувати і скласти враження про страву. Так і соціологи - досліджують окрему вибірку, щоб взнати настрої всього суспільства.

Так то воно так, але якщо казанок глибокий, то на дні може лежати добрячий кусень м'яса, або дохла миша, або жаб'яча лапка (якщо суп звареней за рецептом діда Щукаря), і ложкою туди не дістанеш...

Українська політична кухня постійно підносить нам сюрпризи - приємні і не дуже. У 2010 році таким "сюрпризом" був Тігіпко, якому всі соцопити давали півтора відсотки, а він взяв удесятеро більше, тоді як Сеня-Фронтовик, чиї рейтинги майже зрівнялися з рейтингами Тимошенко, отримав жалюгідні 6%. На виборх до ВР у 2012р. несподіванкою стали високі рейтинги "Свободи". А недавні президентські вибори принесли нам сюрприз із вилами. Та й сам Порошенко теж абсолютно несподівано вирвався у фаворити.

А от цікаво, чи будуть сюрпризи на парламентських виборах 2014?

За кого голосувати?