Путін тупить

Путін зараз знаходиться приблизно в такому ж стані, як Янукович напердодні Майдану.

Вітя Донецький розігнав машину євроінтеграції, а потім різко вдарив по гальмах - і розбив собі лоба.

Адже українці готові були майже полюбити це нещасне одоробло за те, що воно утерло ніс кремлівському карлику і повело країну цивілізованим шляхом. Не виключено, що підписавши Асоціацію, Янукович міг би переобратися на другий термін. Але жадібність і глибоко приховане боягузтво зіграло з Хведоровичем злий жарт. Він сам себе переграв. Не вирулив на крутому, слизькому повороті - і опинився аж у Ростові-на-Дону.

Путін у свою чергу розігнав машину великодержавного шовінізму і реваншизму, а потім різко зупинився на півдорозі. Анексія Криму згуртувала навколо нього все суспільство. Переважна більшість опозиційної і просто втомленої від Путіна публіки знову полюбила свого стєрха, або як мінімум готова була вибачити йому все за "восстановлєніє історічєской справєдлівості" і чекала нових "звершень" - приєднання "Новоросії", розгрому "київської хунти", відновлення СРСР, та інших нездійснених речей.


Але Путін, будучи таким же прихованим боягузом, як Янукович, гальмонув. Захопив Крим і заявив, що всі які треба землі він зібрав, а інше - якось згодом, якщо дасть Бог вийде. Тепер у нього лише два варіанти: 1. розв'язати проти України відкриту війну і наразитися на справжні санкції, а то й на симетричну відповідь країн-гарантів українського суверенітету (збройні сили США та ВБ - це вам не "укропська армія", розорена донецькими та дніпропетровськими манкуртами); 2. злити "Новоросію" і чекати, поки його накриє цунамі гніву та розчарування накрученої ростелебаченням російської публіки.

Можливо, є ще якийсь третій варіант. Але без допомоги фрау Меркель його не провернути.

Про ЖЖ і Мрію

ЖЖ часто називають "уютнєнькім".

Але моя стрічка там зовсім не затишна. Я додавала у друзі не тільки однодумців, але й ідейних опонентів, просто щоб знати, що пишуть і думають про нас наші воріженьки.

А от на Мрії мені дійсно затишно, бо у друзях тут у мене тільки ті, з ким мені приємно спілкуватися. Ну і тролей ватних немає :)

О русском народє замолвітє слово ...

Мамардашвілі, по-моєму, дав геніальне визначення суті Російської імперії:

Все дело в том, что это - совершенно особая "империя", империя не русского народа, а посредством русского народа.

- Но ведь народ России живет не лучше, чем, к примеру, мы...

- Именно в этом дело. Народ в центре "империи" живет не лучше, чем народ ее окраин. Он может быть даже более угнетен, но в представлении других народов причины этого угнетения переносятся на него самого в силу непроясненности и темноты его чувств, в силу свойственного ему отрицания индивидуальных начал культуры и бытия, инстинктивного, косного отрицания всего иностранного, западного и - самое главное - его податливости этой машине, в силу отсутствия в нем иммунитета против действия тоталитарных структур сознания.

... России свойственно иметь все недостатки современных явлений, не имея их преимуществ, т.е. самих этих явлений. Она испытала на себе все порочные последствия и недостатки индустриализации, не имея самой индустриализации (а не просто большие заводы, дающие большой вал). В России не существует крупной промышленности в европейском смысле этого слова. Есть все отрицательные следствия урбанизации, но нет городов, нет феномена "урбис" и т.д.

Совершенно противоположные, исключающие друг друга вещи раздирают наши души, ибо мы пытаемся жить вне мыслительной традиции, вне мысли, т.е. в отмененной реальности. Двигаясь по магнитным линиям языковых ловушек, социальных ловушек, идеологических ловушек, реальные эмоции, например, женщины, переживающей за сына, воевавшего в Афганистане, выражаются готовностью публично распять единственного человека, который пытался остановить убийство ее сына, и бить поклоны человеку, который послал ее ребенка на смерть. Что за реальность такая? (Я имею в виду эпизод с академиком Сахаровым на съезде.)
http://society.polbu.ru/mamardashvili_understandphilo/ch21_iii.html

__________________________________________________________________________

Ісконна публіка дуже любить підкреслювати, що росіяни в Росії самі є приниженими і окраденими. Це - чиста правда. Але цей факт жодним чином не знімає відповідальності з російського народу за діяння російської еліти, що править ним з його мовчазної згоди.

Російський народ - це жертва, але це - агресивна жертва, яка є слухняним знаряддям в руках свого гнобителя і компенсує свою пригніченість та безправність за рахунок приниження й грабунку інших народів.

І в цьому принципова відмінність між українцями (русинами) і росіянами (московитами).

Українці-русини готові душу й тіло положити за свою свободу, а росіяни (московити) готові лягти кістками, щоб усіх звести до свого рабського стану.

Тому ми ніколи на станемо браттями, принаймні до тих пір, поки російська нація не вилікується від свого великодержано-імперського комплексу.