Україна - не Болгарія :(

У Болгарії демонстранти взяли в облогу парламент

Приводом для масового невдоволення стала спроба призначення 32-річного медіа-магната і депутата Деляна Пеевського на посаду голови Національної служби безпеки.

Це рішення викликало обурення серед багатьох громадян, які розгледіли у цьому корупційний підтекст.
Під тиском протестів уряд минулого місяця переглянув це рішення і посаду отримав Владімір Пісанчев. Тим не менше, протести не припинилися.

Як відомо, у лютому попередній уряд Болгарії був змушений подати у відставку через масові протести проти підвищення цін на оплату електроенергії та низьких зарплат.

http://www.pravda.com.ua/news/2013/07/24/6994847/


А хто в Україні керує службою безпеки/міністерством оборони/ нацбанком..???) Громадяни РФ та персони, наближені до очільників «Газпрому». І ця обставина нікого не колише. Ніхто не побачив корупційний підтекст, ніхто не вийшов на акції протесту, коли повідомили, КОМУ Глава Держави довірив керівництво архіважливими інституціями. Найбільш «свідомі» матюхали на кухнях «москалів» і Гаранта, який поставив цих темних конячок на стратегічні позиції, а свідомі та продвинуті обурювалися ще й в І-неті.

Радикальні політики, тільки-но обрані до ВР, махали у повітрі кулаками, бризкали слиною на ток-шоу і обіцяли коли-небудь у майбутноьму пересаджати всіх кремлівських агентів і призначити на їхні посади щирих патріотів, чистокровних українців. І ніхто навіть не намагався мобілізувати своїх прихильників (а їх тільки в Києві більше 200 тисяч) і вивести на вулиці, щоб не допустити остаточного розвалу і деградації країни.

Це дуже небезпечний симптом. Він свідчить, що для більшості громадян України держава сама по собі не є цінністю – ця інертна, хуторянська більшість і досі не усвідомлює тісного зв’язку між здоров’ям державного організму і власним благополуччям. Українці починають чухатися, коли з них починають здирати шкуру. У прямому сенсі слова. Але навть у цьому випадку протест виходить недолугий і безалаберний. Озлоблені, доведені до відчаю маси потрапляють під вплив чужорідних елементів, які заводять їх у тупик і залишають біля розбитого корита...

Взяти хоча б врадіївські протести. Щире обурення міліцейським свавіллям і щире співчуття його жертвам починає поглинати якась нездорова метушня. Здається, чиясь невидима рука намагається втрутитися у природній хід подій і використати праведний гнів народу для банальної дестабілізації політичної ситуації, яка не має нічого спільного з оновленням держави і очищенням правоохоронних органів від гнилі. «Сімейні» органи безпеки та правопорядку діють за принципом «тащіть і нє пущать», і цим лише розбурхують невдоволення, а інтелектуальна еліта продовжує жити своїм рафінованим віртуальним життям, ламаючи віртуальні списи та захлинаючись у морі слів...

А годинниковий механізм цокає...