Про санкції

[dniprovska]

Черговий виток протистояння між Майданом і владою змусив деяких політиків, аналітиків та нетерплячих громадян в унісон заголосити: «Санкції! Санкції! Ми вимагаємо санкцій до злочинної влади! Доколє! До яких пір демократична спільнота буде спокійно споглядати, як бандократія знущається над українським народом! Якби ми були потрібні демократичній спільноті, вона вже давно б запровадила санкції проти Януковича та його кліки і тоді...»

Шановні, попустіться. Захід і так нас підтримує. Якщо Майдан іще стоїть, то не в останню чергу тому, що на зустрічі в американському посольстві нашій «еліті» популярно, «на пальцях» пояснили, що буде, якщо зачистять Майдан. Але ви хочете надто багато. Ви просите не ДОПОМОГИ – ви хочете, щоб Захід зробив ЗА НАС нашу роботу. Щоб зовнішній тиск став рушійною силою внутрішніх політичних процесів. Так не годиться. Це ж все-таки НАША країна і лад в ній наводити ми маємо переважно власними силами.

Щоб там не казали жадібні політичні лузери, санкції САМІ ПО СОБІ не змінять радикально ситуацію. А якщо змінять, то не на краще. Подивіться на сусідню Білорусь. Чи стала вона демократичнішою від того, що до її уряду санкції застосовуються по повній програмі? Бігаючи після кожної сутички з «Беркутом» до закордонних дядь з проханням покарати Межигірського Хулігана, ми розписуємося у власні інфантильності й безпорадності. Більш того, ми бездарно розбазарюємо капітал міжнародної підтримки, який нам ще знадобиться у боротьбі з зовнішнім противником. Адже вигнати Хама з Межигр’я – це ще пів-діла. Янукович, якщо розібратися, є ПОХІДНОЮ проблемою. Після усунення «донецького бандита» з посади президента В. В. Путін нікуди не щезне і від ідеї відновлення СРСР не відмовиться і гачки, які він встроми у тіло держави, теж не розчиняться самі по собі. От тут нам і знадобиться зовнішня підтримка. Але ми ризикуємо так насточортіти нашим євроатлантичним партнерам, що у критичний момент вони махнуть на нас рукою і скажуть: розбирайтеся самі.

Майдан навіть у нинішньому стані діє не гірше будь-яких санкцій, бо вибиває з рук Януковича головний козир, завдяки якому він, не зважаючи ні на що, залишається найрейтинговішим політиком. Майдан крок за кроком, день за днем руйнує репутацію Януковича як сильного політика. Імідж залізного господаря здувається, як повітряна кулька...

Тут потрібно розуміти психологію електоральної бази нинішнього гаранта. Це – публіка яка вище за все ставить силу і авторитет. Вона може вибачити своєму обранцю навіть провали у економічній політиці, але слабкість вона йому не вибачить. Майдан – це свідчення слабкості Януковича в очах його потенційних виборців. Президент не здатен «навєсті порядок», тож який сенс підтримувати такого кандидата на виборах? Ні, масового перетікання електорату Сходу і Півдня до опозиційних політиків не відбудеться. Бо опозиційні лідери видаються йому ще слабшими і безалабернішими. Але, щоб там не казали, це дуже важливо, з яким настроєм голосують за кандидата: як за менше зло, чи як за кумира. І явка на виборах у електоральних вотчинах ПР, і готовність боротися за свій вибір – це теж дуже важливий чинник, який визначить результат перегонів.

Тож замість того, щоб роззявивши рота, чекати допомоги з-за кордону, краще подумати над більш ефективним використанням внутрішнього ресурсу спротиву.