Переведіть його через кордон...

Я вже колись писала на цю тему, але напишу ще, бо по І-нету знову гуляє мудра мисля: не пакувати рольовиків-розбійників у рефрижератори, а дати їм коридор та спровадити за межі визнаних міжнародним співтовариством кордонів України, щоб вони там воювали з Путіним і відвертали його увагу від нашої Держави.

Тактика ця стара, як світ. Клин клином вибивають, пожежу гасять зустрічним вогнем. Все геніальне - просте, але не все просте - геніальне. Звичайно, можна спробувати застосувати цей прийом до наших воріженьків. Едине, чого не варто робити, так це недооцінювати персонажа, яким ми збираємося тролити пана Ботокса.

На перший погляд, Гіркін - типова луб'янська консерва з обмеженим строком придатності. Пришелепкуватий ідеаліст, відірваний від життя романтик, що безнадійно застряг у минулому столітті. Такі є зручним знаряддям у руках досвічених циніків та маніпуляторів. Може, так воно і є.

Але все може бути не таким однозначним. Згадаймо, що й Путін свого часу зумів пролізти на вищі щаблі влади тому, що його ніхто всерйоз не сприймав. Бо його хитромудрі й можновладні патрони не вірили, що цей плюгавий недомірок, котрий так сумлінно тягав валізи за Собчаком, зможе підім'яти під себе країну.

Згадаймо, якими жалюгідними і маргінальними видавалися більшовики напередодні Жовтневого перевороту.

Та й ідеаліст виявився не таким уже й наївним. Він дуже ловко якось розвів свого Головнокомандувача вкупі з "гражданскім общєством" у особі Кургіняна, котрі були певні, що цей бовдур героїчно сконає у Слов'янську, по ходу зруйнувавши місто і забезпечивши красиву картинку для російських ЗМІ та сердобольних європейців.

А Ігорь Івановіч взял - да і нє умєр. Чи то стакнувшись з керівництвом АТО, чи то скориставшись нагодою, чкурнув у Донецьк і оголосив себе там головним, поламавши плани Путіна щодо легітимізації Дондурасу. Зичайно, на даному етапі поведінка амбіційного Рольовика на руку керівництву України, але не факт, що ним і надалі можна буде маніпулювати.

Загалом можна виділити три стратегії, якими у різні часи різні народи намагалися перемогти Росію:

1. Пряма збройна інтервенція. Ця стратегія є згубною вже у короткостроковій перспективі. Жодна європейська країна не здатна завоювати Росію, бо не здатна контролювати таку величезну територію. Внаглу окупувати таку площину може хіба що Китай, але навіть Піднебесна не поспішає поки що бити горщики з північним сусідом.

2. Роздмухування внутрішніх суперечностей, підтримка опозиційних до правлячого режиму опозиційних течій. Така стратегія може дати позитивні наслідки у короткостроковій перстпективі, але у середньостроковій може виявитися не менш згубною, ніж перша. Бо російське суспільство настільки глибоко заражене шовінізмом, що всі життєздатні політичні течії націлені на збереження і розширення Російської Імперії, а ліберальні напрямки просто нежиттєздатні. І врешті-решт подібні маніпуляції призводять до заміни одного монстра на іншого, ще зубатішого.

Кажуть, що Німеччина під час І Світової Війни підтримувала і фінансувала більшовиків. Цілком можливо. І це трохи полегшило її становище на Східному фронті. Але згодом більшовицька Росія розчавила і Німеччину.

3. Єдину дієву стратегію поводження з Імперією Зла виробив і застосував Рональд Рейган. Жорстке стримування російської військової експансії поряд з влучними, точковими ударами по її паразитичній сировинній економіці.

Така стратегія не дає моментальних результатів, але врешті-решт вона підводить російську еліту до усвідомлення необхідності віддати зайве по-хорошому, аби уникнути тотального і нищівного краху.

Для України і Світу було б найоптимальнішим варіантом мирне розлучення суб'єктів РФ по типу розлучення колишніх республік СРСР.

А Гіркіна з компанією можна і відправити назад, у Московщину, попередньо дегероїзувавши та деромантизувавши, або взяти у полон і обміняти на українську льотчицю. Віддати їх пану Путлєру - і хай той робить з ними, що захоче. Вони одне-одного варті. І ще невідомо, хто з них гірший.

Не драконьте тьотю Меркель-Ріббентропп!

Як ловко Портніков відмазує зараз Європку:

"Но жить в состоянии понимания, что ты находишься рядом со страной, в которой конфронтация, война и смерть – главный инструмент внешней политики, очень непросто"... Це не про нас, це про бідних європейців: "Именно поэтому европейцы и пытаются резать драконий хвост по кусочкам, рассчитывая на то, что российское руководство осознает последствия экономической конфронтации с цивилизованным миром".

http://rus.newsru.ua/columnists/16jul2014/pavodok.html

Поки Путлєр осознаєт, скільки ще життів українських громадян заберуть окупанти?