Тому, хто чистить кулемет-3

Зараз свідома публіка витрачає масу розумової енергії на обурення з приводу московської інтервенції та непорядності наших євроатлантичних партнерів, котрі замість виконання прямих обов'язків, взятих по Будапештському меморандуму, обмежуються ритуальними заявами і необтяжливими для себе й для агресора санкціями.

Витрачати нервові клітини на образи - річ абсолютно непродуктивна. Ми збережемо масу потрібних нам душевних сил, якщо визнаємо низку об'єктивних істин, від яких все одно нікуди не дінешся.

А саме:

1. Поки існує Російська православно-чекістська вуглеводнева імперія з непомірними геополітичними амбіціями

і доки в Україні є проросійський пояс регіонів - від Харкова до Одеси

Україна не зможе нормально розвиватися.

Ніякі компроміси, домовленості, угоди, політичні комбінації змінити стан речей не здатні. Або МИ або ВОНИ. Третього не дано.

2. Ніхто за нас воювати не буде. Визволення України - це справа самих українців. У першу, другу і третю чергу. А вже в четверту - справа НАТО чи Пентагону.

На даному етапі Україні цілком достатньо юридичного невизнання світовою спільнотою анексованих територій. Визнання де-факто, на котре вказують деякі політичні аналітики, у разі зміни співвідношення сил (а співвідношеня сил з часом обов'язково зміниться - і не на користь Москви) ніякої особливої ролі не грає.

3. Якщо Православно-Чекістська Вуглеводнева Імперія буде зруйнована унаслідок конфлікту з Україною-Руссю - це відкриє для нашої Держави перспективи регіонального лідерства та динамічного економічного зростання.

Тож замість того, щоб оплакувати гнилий мир, у якому 23 роки задихалися кращі представники українського народу, слід готуватися до національно-визвольної війни.


Слава Нації - Смерть ворогам!