Що Вони нам планують-2 (Голубая мєчта)

[dniprovska]

Какую партию ни возьмемся строить – все КПСС получается.
Віктор Чорномирдін.

Я зарікалася аналізувати передвиборчі програми українських партій, але не втрималася і пройшлася по опозиційному «Плану змін». Тепер заради справедливості змушена проаналізувати передвиборчі обіцянки Партії регіонів, а то може скластися враження, що я «мочу» тільки опозицію, а до партії влади ставлюсь поблажливо.

Тож вийшла я на вулицю, знайшла брезентову споруду синюшного кольору, що втулилася між пивним ларьком і рекламною будкою «Цирку Шапіто», і попросила програмку. Бабуся, що опікувалася регіональним хазяйством, радісно стрепенулася (видно, нечасто до неї в палатку зазирають): «Вот, пожалуйста! Бєрітє, ізучайтє!», − і протягнула мені товстенький гламурний журнальчик під назвою «Від стабільності – до добробуту». А у якості бонусу додала синенький прапорець із логотипом ПР. Я сказала, що прапорця мені не треба. Бабця здивовано вилупилася на мене і довірливо прошепотіла: «Ето же бєсплатно!». Ну що ж, на халяву, як кажуть, і укус сладкій – взяла я програмку, взяла прапорець і пішла «ізучать».

Від переможних реляцій та щедрих біло-блакитних обіцянок у мене одразу звело щелепи, а в голові закрутилася пластинка з бравурними куплетами: «Па-а-а-ртія Януко-о-овіча-а – сі-і-ла-а на-аро-о-дная – нас к таржеству камуні-і-зма вєдьо-о-от! Всьо краще, і краще, і краще!! Трам-пам-трам-пам-пам-трам-пам-пам!!..». Колись ще за радянських часів у кондитерських магазинах і відділах продавалися такі солодкі подушечки – чотирикутні карамельки з начинкою з повидла. Вони були страшенно приторні й налипали на зубах; їх ніхто особливо не їв – з них варили самогон. Так от, плани «покращення» нагадали мені оті совіцькі карамельки – такі ж нав’язливі й приторні.

Але загалом мушу визнати, що програма Партії регіонів має суттєву перевагу над «Планом змін» − її неможливо критикувати. Критика ж побудована на аналізі, а як можна аналізувати маячню? Те, що біло-блакитна команда подає у якості своєї передвиборчої програми є майже суцільною маячнею, геть позбавленою внутрішньої логіки та зв’язку з реальністю. У цій беліберді, прикрашеній картинками з фотобанку, зав’язне найпотужніший інтелект. Тому аналіз тут недоречний. Тут треба діагноз ставити.

На мою думку, партія влади демонструє всі ознаки гострого реакційного психозу, обтяженого синдромом совкової тупості. КПРС (де кувалися провідні кадри Партії Регіонів) любила будувати свою пропаганду на порівняннях із тринадцятим роком (темною епохою царату). ПР теж побудувала всю свою агітацію на порівняннях з темною епохою – епохою правління помаранчевих, чиї злочини описані чорним шрифтом і проілюстровані чорно-білими фотографіями, схожими на кадри з кінофільмів Хічкока. Але КПРС все-таки проводила більш-менш чіткі й логічні паралелі: бралися показники 13 року і порівнювалися з аналогічними показниками поточної п’ятирічки. ПР здійснює порівняння за принципом: на городі бузина, а в Києві дядько, що свідчить про наявність у партії влади патологічних розладів мислення.

Ось наприклад: за «помаранчевих» рівень дитячої смертності був вдвічі вищим, ніж у Європі». А що, Україна в Азії знаходиться? Ладно, під Європою, певно, розуміли ЄС. А у скільки ж разів скоротилася дитяча смертність після повернення до влади біло-блакитних? Не уточнюється. Натомість повідомляється, що президент В.Ф. Янукович ініціював Національний проект «Нове життя». Або: «Протягом двох років державою за бюджетні кошти (а за які ще кошти, крім бюджетних, держава може щось закуповувати?) не було закуплено жодного шкільного автобуса». Ганьба! А скільки ж автобусів закупила нова влада? Невідомо, зате: «Загальноосвітні школи повністю забезпечені підручниками, в т.ч. для навчання рідною мовою». По-перше – брехня, а по-друге: мова ж ішла про автобуси!

«Україна посідала 95 місце серед 122 країн світу за якістю питної води». А на яке ж місце її підняла партія господарників? Не вказується. Але: «стартував Національний проект «Якісна вода». Цікаво, чи не цим проектом передбачені хронічні перебої з питною водою в багатьох містах Сходу (і зокрема на Донбасі)? У місті, де живуть мої родичі, воду стали давати по годинах в акурат після повалення антинародного помаранчевого уряду. Звичайно, це можна списати на «наслєдіє мрачних врємьон». Якщо в крані нема води – значить … випила ненаситна Капітельманша. Он вона сидить у колонії і воду з нас варить. От її й питайте, де питна вода!

За помаранчевих «Витрати енергоресурсів на одного споживача в житловому фонді України у 2,5 – 2,7 рази більші, ніж у країнах ЄС». А як їх скоротили регіонали? Важко сказати, зате в енергетичній сфері відбувся прорив: «Українські теплоелектростанції переходять з дорогого імпортованого газу на вітчизняне вугілля». Ось так! У всьому світі переходять з дорогих енергоносіїв на дешеві, а у нас – з дорогих на вітчизняні.

Однією з безперечних ознак нездорової психіки є амнезія. Партія регіонів, судячи з її агітаційних матеріалів, має глибокі провали у пам’яті. Вона рапортує про суцільне покращення і тотальне підвищення, про стабільність і безпеку, а про підприємницький/чорнобильський/афганський/освітянський/студентськи/мовний майдан – анічичирк. Нічого не згадується про вибухи в Макіївці й Дніпропетровську, про холеру в Маріуполі, про найвищий за всю історію України рівень протестної активності, про провокації у Львові. Регіонали закидають попередникам зниження рівня життя населення і геть забувають про різкий стрибок цін у 2010 р., про гречку за 30 грн., про перебої з хлібом, про підвищення цін на комунальні послуги, про різке зростання цін на пальне. Це як у тій пісні: «Что-то с памятью моєй сталось: все, что было не со мной – помню…».

Крім амнезії партії влади притаманні ще й хворобливі ілюзії – перекручене сприйняття реально існуючого об’єкту. Наприклад, людина з хворою психікою у плямах на стелі може вбачати прекрасні картини. Чим, як не ілюзією, можна назвати твердження, що завдяки ПР «відносини стратегічного партнерства з Росією відновлено». Навіть далекі від політики громадяни прекрасно бачать, що ніяких партнерських відносин з РФ у нас немає. Такої зневаги і утисків з боку північного сусіда не було навіть за часів правління «заокеанських запроданців». У відповідь на лакейську запопадливість по відношенню до старшого брата, біло-блакитні отримали від нього дулю з маком, а поводяться так, ніби їм червонців відсипали.

Наша влада не тільки пришелепкувата й забудькувата, а ще й підсліпувата. Принаймні, плани писали політичні дальтоніки. Ось як називається один з розділів програми: «Зелене світло» для бізнесу» :)). У ПР явно плутають зелений і червоний кольори. А ще плутають чорне з білим, грішне з праведним і «в упор» не помічають власних недоліків.

Партією регіонів керують переважно люди похилого віку, тож можна припустити, що політичний ідіотизм, яким пронизані партійні звіти й програми, є наслідком старечої деменції. Партія влади немає уявлення ні про те, що являє собою народ, над яким вона збиткується, яким вона опікується, ні про функції державних органів.

«Помаранчева влада проводила радикальну політику в гуманітарній сфері та роз’єднувала багатонаціональний український народ». Наш багатостраждальний український народ став уже багатонаціональним!

А ось що ПР ставить собі за мету у сфері безпеки й правопорядку: «Функції СБУ – забезпечення національної безпеки». А які ще функції має виконувати Служба безпеки України? І чим, дозвольте поцікавитися, вона зараз займається, якщо забезпечення безпеки – це лише амбіційна мета?

Агітаційні брошурки регіоналів містять не лише звіти, порівняльний аналіз та плани на майбутнє, а й цитати з робіт класика вітчизняної політичної думки В.Ф. Януковича. Нелегко осягнути геніальність нашого Гаранта!

«Україна стане успішною європейською державою з 50-мільйонним населенням (це що, ліміт − 50 мільйонів? А як більше народиться?). Ми досягнемо цього завдяки створенню комфортних умов життя та праці, поверненню в сім’ї трудових мігрантів (цікаво, у мігрантів хоч спитають, чи хочуть вони повертатися?), належному піклуванню про дітей від народження, отримання освіти до першого робочого місця (що сіє значить? У нас діти будуть робочі місця отримувати? Дитячу працю запровадимо?). Покращення медичного обслуговування та умов для здорового способу життя приведуть до збільшення тривалості життя громадян України.»

А ось іще перл: «Державі потрібна високопрофесійна, ініціативна і відповідальна влада (золоті слова! Тільки де ж таку владу взяти?), яка здатна зробити роботу державного апарату сучасною і (нота бене!) такою, що відповідає вимогам часу.»

Скажіть будь ласка, на якому смітнику партія влади знаходить гОмерів, що оспівують її величні подвиги і придумують для її лідерів крилаті фрази? Були ж часи, коли політики самі писали собі промови. Ця славетна епоха давно минула. Нинішнім керманичам бракує творчої уяви, щоб скласти цікавий, змістовний виступ чи доклад − за них працюють наймані спічрайтери та PR-менеджери. Але у розвинених країнах лідерам хоч стає розуму обрати на ринку послуг якісний інтелектуальний продукт. У наших же – ні ума ні фантазії.

Вони подібні мольєрівському Міщанину, котрий не відав, що говорить прозою, і довірився першим-ліпшим пройдисвітам, які повідомили йому цю благу вість та пообіцяли посвятити у мамамуші. Наші доморощені мамамуші накупляли собі гербів та палаців, парадних прикидів від гучі-версачі, а наостанок вирішили ще й розуму прикупити. Ці темні мешканці соціального дна, підняті нагору дев’ятим валом історичних катаклізмів (а не власними чеснотами, як вони те думають), не усвідомлюють, що є в світі речі, які купити неможливо. Розумні, порядні люди не будуть прислужувати розпаношілому бидлу, а розумні й безчесні – окрутять, окрадуть і підведуть під монастир, що, власне й відбувається…

У матеріалах, які роздає населенню Партія регіонів є один суттєвий недолік: вони ні на що не годяться. Над планами опозиції можна хоч посміятися. У «План змін», наприклад, можна загорнути ковбасу – він такий величенький і цупкенький. А газетки можна використовувати для миття вікон, витирання жиру зі сковорідок, або розпалювання багать та грубок. Що робити з політгламуром від ПР – я не знаю. Читати його неможливо і ні для яких господарчих потреб він непридатний. Хіба що згорнути в трубочку і бити ним мух та тарганів. Але мухи вже полягали спати, а тарганів я всіх вивела. Я згорнула журнальчик у трубочку і викинула його у відро для сміття – там йому місце.