Ми довго мовчки відступали...

[dniprovska]

Зараз в І-неті та на телебаченні ширяться панічні чутки: "Америка здала Україну! Влада злила Крим!". Скажу чесно, я не в захваті від політичних розкладів, що виникли після втечі Януковича і не дуже довіряю діючій коаліції ПР та "Батьківщини". Але месиджі, які останнім часом вкидаються в інформаційни простір мене відверто дратують.

По-перше, ніякі сені кулявлоби, пастори та інші тягнибакси не здатні "здати" Крим навіть якщо хотіли б, бо статус Криму може бути визначений тільки на всеукраїнському референдумі.

По-друге, позиція Заходу щодо України, хоча й не така рішуча, як нам того б хотілося, але напрочуд тверда й консолідована порівняно з аналогічними подіями 08.08.08.

Тому є підстави підозрювати, що такі посили йдуть саме з Кремля. Я не хочу кидатися голослівними звинуваченнями і стверджувати, що всі, хто пише про "злив і здачу" - агенти кривавої гебні. Люди можуть просто добросовісно помилятися. Але мета тих, хто свідомо генерує вищеозначені месиджіі очевидна: деморалізація й дезорганізація українського суспільства та посилення недовіри до євроатлантичних партнерів.

Українське суспільство вводять у стан депресії, яка пригнічує спротив, або підбурюють до імпульсивної, неадекватної реакції на провокації сепаратистів, які з огляду на жалюгідний стан української армії можуть закінчитися трагічно для української держави. Вбивається клин між офіційним Києвом і тими мешканцями Криму, які не бажають відділятися від України. Їм навіюють думку, що Київ їх кинув, тож на "материк" надії ніякої - тому треба пристосовуватися до нових реалій і налагоджувати стосунки з Москвою та місцевими гоблінами.

Насправді ж, попри моє скептичне ставлення до нового уряду, попри наявності в ньому персон, які працюють невідомо на кого, обрана ним тактика "політичного айкідо" працює. Україна має нерівні вагові категорії з РФ. На оперативну військову допомогу Заходу сподіватися не варто. А економічні санкції не дають миттєвого ефекту. Тому все, що може зараз зробити українська влада - це спрямувати силу РФ проти неї самої.

Слід усвідомлювати, що для уникнення масових жертв у процесі звільнення Криму від зелених чоловічків а також успішної його реінтеграції, потрібно, щоб більшість його мешканців бажала такого звільнення і була готова брати в ньому участь. Нажаль, активних проукраїнських сил в Криму зараз - меншість. Більшість кримчан або налякана й пригнічена, або відверто радіє перспективі приєднання до РФ не усвідомлюючи наслідків такого кроку. Однак, наслідки обов'язково виявляться і сприятимуть прозрінню русофілів, можливо, навіть раніше, ніж ми думаємо.

Кримська Війна-2014 належить до категорії війн, де сам Час, сам хід об'єктивних процесів працює проти агресора. Крим - це трофей, який дуже швидко перетвориться на тагар на шиї стагнуючої та підірваної санкціями російської економіки.

Уже очевидно, що ситуація розвивається не по кремлівському сценарію, що Москва отримала чимало неприємних сюрпризів, що Путін і Ко починають метушитися та імпровізувати...

Тож не будемо розвішувати вуха і дозволяти різним піфіям та кремлівським касандрам збивати нас з пантелику. Нам своє робити: збиратися з силами, щоб дати належну відповідь агресору. Адже Правда - на нашому боці, тому ми обов'язково переможемо.